Відставка Сирського та призначення Драпатого. Наслідки для армії та внутрішньої політики
"Страна" поспілкувалася з джерелами у військових та політичних колах і дізналася їхню думку про те, як далі розвиватимуться події і який вплив вплинуть на командування ЗСУ на ситуацію на фронті і всередині України.
Ще вчора вранці президент Володимир Зеленський не хотів відправляти у відставку головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, але був змушений це зробити не так під тиском не надто численних протестів, які не були для нього серйозною загрозою, як під наростаючим, хоч і негласним тиском Європи. Остання наголосила на тому, що вона є головним фінансистом війни в Україні, тому її турбують проблеми в армії, а Зеленському слід прислухатися до прогресивних сил.
При цьому Зеленський не хоче віддавати наступнику Сирського Михайлу Драпатому реальний контроль над армією. Із цього погляду ключовим моментом є контроль президента над Міністерством оборони. Президент уже дав зрозуміти, що не має наміру повертати туди Михайла Федорова. Маючи свого міністра (або виконуючого обов'язки міністра), а також пряме через голову головкому ВСУ спілкування з Генштабом і ключовими командирами, Зеленський може влаштувати Драпатому італійський страйк: наприклад, блокувати його кадрові пропозиції. Також через Міноборони президент зможе керувати оборонними замовленнями та контролювати постачання до армії озброєнь та іншого. Однак Драпатий, як показали останні роки, схильний до публічних демаршів, якщо йому щось не подобається. І швидше за все, він вдасться до них знову, якщо зіткнеться із протидією своїм планам з боку Зеленського та Міністерства оборони.
ЗМІ створили Драпатому імідж найефективнішого командира ЗСУ. Але серед вищих армійських командирів думка дещо інша. Вони не вважають Драпатого розумнішим і ефективнішим за себе. Кожен має свій канал спілкування із Зеленським. Крім того, частина командирів прямо пов'язана із Сирським і до Драпатого ставиться вороже.
Окрема історія - штурмові полиці або, як їх ще називають, "полки Сирського". Один із них, "Скеля", останнім часом опинився у фокусі уваги ЗМІ у зв'язку з жорстокими знущаннями над особовим складом. Але, як ми вже писали, схожа ситуація склалася і в інших штурмових підрозділах. І це відбувалося тому, що командири чітко розуміли: командування ЗСУ в особі Сирського в будь-якому разі їх прикриє. Наразі Сирського немає, а кримінальні справи є. І, можливо, тепер їх стане ще більше. Командири "полків Сирського" мовчки чекатимуть своєї долі або вживуть активних заходів протидії (як мінімум інформаційного), питання відкрите. Як і розвиток ситуації в самих полицях, звідки тепер, цілком імовірно, буде ще більше витоків відомостей про жорстоке поводження з солдатами, а можливо, почнуться й випадки непокори з відкритими зверненнями військових до ЗМІ та правоохоронних органів. Причому саме штурмові полиці наразі є основною ударною силою у наступальних операціях ЗСУ.
Щодо наступальних операцій, як ми вже писали, у військовому середовищі є різні точки зору. Багато хто вважає, що такі операції призводять лише до безглуздої загибелі особового складу заради крихітних поступів, а тому загрожують повним вичерпанням резервів ЗСУ із катастрофічними наслідками для всього фронту. Однак, якщо зараз Драпатий зупинить або обмежить наступальні операції, то за це йому напевно одразу прилетить від Зеленського та Сирського, які заявлять щось на кшталт: ми були вже готові заходити до Криму, але Драпатий все профукав.
З урахуванням всього сказаного вище стають більш зрозумілими слова Валерія Залужного про великі труднощі, які чекають на Драпатого на новій посаді. І з цієї причини, швидше за все, на Зеленського продовжать тиснути з метою знову призначити Федорова міністром оборони. Тим більше, що сам Федоров вже відмовився від запропонованої йому Зеленським ерзац-посади головного з технологій і хоче повернутися до Міноборони. Безумовно, президент чинитиме опір такому тиску, оскільки якщо Федорова буде призначено міністром, то зламається вся схема збереження управління армією президентом. І тоді Зеленський точно втратить контроль над нею. Але він був і проти звільнення Сирського, але все одно пішов на нього під тиском. Це, відповідно, спонукає тих, хто тиснув і далі, щоб Федоров був призначений міністром.
До того ж продовження тиску цілком вписується в політичний план групи підтримки Федорова, основу якої складають грантові кола, пов'язані з Демократичною партією США, а зараз патроновані європейськими структурами. Вони ж близькі до НАБУ та САП, на захист яких саме рік тому розпочався перший "картонний Майдан". Після того, як у липні 2025 року Зеленський здав назад і повернув повноваження антикорупційним органам, останні завдали удару по його найближчому оточенню шляхом розкручування Міндічгейту. Однак, незважаючи на важкі політичні втрати (вимушена відставка Андрія Єрмака з подальшим порушенням проти нього кримінальної справи, не менш вимушені призначення "неблагонадійних" Федорова та Кирила Буданова на ключові посади у владі), в цілому Зеленський і його "родина" зуміли утримати вертикаль влади під контролем і досить успішно перетворення його на британську королеву з позбавленням реальних важелів управління країною та зведенням його ролі лише до зовнішнього та внутрішнього піару. Зокрема, Банкова фактично заблокувала ухвалення пакету законів «Качки-Кос», який позбавив би Зеленського контролю над силовими структурами. А минулого тижня президент та його оточення вирішили завдати контрудару своїм противникам, відправивши у відставку Федорова. Однак, зіткнувшись із тиском зсередини та ззовні, Зеленський знову здав назад. І тепер грантові кола побачили унікальну можливість прогнути його і на всі інші поступки. Ключовим елементом цього є позбавлення президента контролю за армією шляхом призначення Федорова міністром оборони при главкоме Сирському. Якщо Зеленський не контролюватиме армію, значить і з усіх інших питань (закони Качка-Кос, контроль над урядом) додавити його буде простіше. Але найімовірніше, це розуміє і сам Зеленський. Тому він сам, його оточення та контрольована Давидом Арахамією (і вороже налаштована до Федорова) парламентська більшість спробують чинити опір. Тим більше що є ще інші політики, які не особливо хочуть посилення позицій Федоров і сил, що стоять за ним. Це і Буданов і Петро Порошенко, який зробив ставку на Залужного (екс-міністр оборони у разі свого посилення стане його прямим конкурентом на потенційних виборах). Тож ситуація поки що далека від завершення. Хоча, напевно, зараз група підтримки Федорова спробує кувати залізо поки гаряче і продавлювати Зеленського остаточно.
