Сьогодні ввечері багато хто цитував статтю американського видання The Atlantic про українського президента та його ставлення до мирної угоди.
У статті впадає у вічі полеміка між риторикою Зеленського та висновками автора - відомого журналіста Саймона Шустера, який добре знайомий з президентом та його оточенням.
По-перше, щодо військової ситуації. Зеленський стверджує, що "Україна не програє". Однак у тексті Шустера йдеться про те, що "арифметика виснаження не на боці України", і Захід це розуміє. Тут наводяться слова натовського генерала: "Якщо хтось чекає, що Росія просто здасться і піде додому, чекати доведеться довго".
У контексті "арифметики виснаження" Шустер описує плани Києва збільшити втрати російської армії до 50 тисяч осіб на місяць, щоб перевищити можливості Москви щодо поповнення військ. Але саме наявність такої мети, на думку автора, опосередковано вказує на те, що поки що РФ здатна поповнювати свої втрати. Наголошується, що при населенні більш ніж утричі більшому, ніж в України, та номінальному ВВП приблизно в десять разів вище Росія здатна легше переносити шкоду як у людях, так і в економіці.
По-друге, щодо переговорів. Зеленський робить ставку на зацікавленість Трампа у мирній угоді, але видання наголошує на ризикі, що в міру наближення виборів у США Трамп "може вирішити, що переговори стають для нього політично програшними" і "відійти вбік, поклавши провину за провал дипломатії на непоступливість однієї або обох сторін".
По-третє, щодо гарантій безпеки. Шустер нагадує, як раніше Зеленський заявляв, що угода зі США "на сто відсотків готова" до підписання. Але тут же в інтерв'ю президент України визнає, що залишаються невирішені питання, а американські відповіді поки що занадто розпливчасті.
Зокрема, не зафіксовано, чи США будуть готові, наприклад, збивати ракети над Україною у разі порушення перемир'я.
"Нам потрібно, щоби все це було прописано", - каже Зеленський.
По-четверте, територіями. Президент публічно заявляє, що "ніхто не має розраховувати на те, що ми віддамо землю", однак у статті йдеться, що двоє його радників допускають "найважчу поступку - відмова від контролю над частиною територій Донецької області".
Також там говориться, що новий керівник переговорної групи Кирило Буданов, за даними Шустера, більш схильний до компромісів з територіального питання, ніж колишня команда (мабуть Єрмак ).
Матеріал демонструє існування розбіжностей усередині українського керівництва щодо можливого виведення військ та формату територіальних поступок.
Ці розбіжності показує й інший уривок – де йдеться, що частина оточення Зеленського тривожиться: якщо війну не вдасться завершити цієї весни, Україні доведеться пережити ще роки бойових дій. І далі наводиться дзеркально протилежний коментар Зеленського, який виступає за продовження війни, якщо мирний договір буде, на його думку, "поганим" (тобто не містити бажаних президентом гарантій і вимагати виведення військ з Донбасу).
Іншими словами, один із головних висновків статті – якщо Зеленський не схильний до компромісів щодо досягнення якнайшвидшого світу, то у його соратників інша думка. Вони вважають, що Україні потрібний мир, а затягування війни несе для країни великі ризики.
