Ось уже другий день російська армія завдає ударів мостом поблизу села Маяки на трасі Одеса-Рені.
Це один із двох сухопутних транспортних шляхів, які з'єднують по суші з рештою України південну Бессарабію - південно-західну частину Одеської області, оточену Румунією, Молдовою, Чорним морем та Дністровським лиманом.
Другий шлях – це міст у Затоці, гирлі Дністровського лиману. По ньому також регулярно наносяться удари. У тому числі, і минулими вихідними.
Цілком зруйнувати мости, як у Затоці, так і в Маяках, досить важке завдання – обидва були побудовані за радянських часів, коли йшла Холодна війна та інфраструктурні об'єкти будувалися з "військовим" запасом міцності.
Однак, виведення їх з ладу на тривалий час – реальна загроза. І частково вона вже реалізувалася мостом біля Маяк - через нього другий день рух вкрай утруднений.
Траса Одеса-Рені до вчорашнього дня була практично єдиним найкоротшим шляхом до Молдови та Румунії з Одеси, її перекриття вже викликало зупинку роботи прикордонних пунктів пропуску до Молдови на правій стороні Дністра - у Паланці та Староказачому-Тудорі.
Але головне - цією дорогою йшов транспортний потік у дунайські порти України (Ізмаїл та Рені) та у зворотному напрямку.
У тому числі цією дорогою, за оцінкою експертів, йшло 60% всього обсягу імпорту палива в країну. І тривала зупинка руху мостом може призвести до зростання цін на нафтопродукти і дефіциту на певний час.
Також зупинка руху трасою Одеса-Рені означає виникнення проблем в адміністративних комунікаціях. Оскільки від центру в Одесі – Одеській обласній військово-цивільній адміністрації залишилося відсічено близько 400 – 450 тисяч мешканців Білгород-Дністровського, Ізмаїльського та Болградського районів Одеської області.
Після часткового руйнування мосту в Маяках зараз розглядається можливість спорудження тимчасової понтонної переправи, здатної теоретично взяти на себе частину дорожнього трафіку.
Однак за умов постійних обстрілів не факт, що його зведення не затягнеться на довгий час. Тим більше, що ширина Дністра тут становить близько 180 метрів.
До того ж треба добудувати під'їзний шлях до понтона, що означає масштабне будівництво тут і мільярдні фінансові витрати. Крім того, понтонний міст набагато вразливіший для БПЛА, ніж міст капітальний. Тому регулярного автомобільного руху відновити не вдасться. Так як при будь-якій повітряній тривозі є небезпека загибелі водіїв авто, які прилетіли на переправі.
Крім економічних проблем, обговорюється ще один аспект - військовий.
Причому обговорюється одразу з двох напрямків.
З одного боку, пабликами йде потік прогнозів про те, що росіяни готують мало не десант у Бессарабію або удар з Придеєстров'я, а для того і намагаються ізолювати південно-східну частину Одеської області.
З іншого боку, в Україні почастішали заклики "вирішити питання з Придністров'ям". Тобто ліквідувати військовим шляхом цю невизнану "республіку", де-факто підконтрольну Росії.
Зазначимо, що чутки про "підготовку вторгнення" чи то з Придністров'я, чи то в Придністров'я виникають щороку, але ніколи не виправдовувалися.
В уряді заявили про те, що ведуть переговори з Молдовою про перенаправлення потоків із дунайських портів транзитом через цю країну. Але це, у будь-якому випадку, ускладнення та подорожчання доставки. Особливо, якщо йдеться про доставку до південних регіонів України.
Імовірність атаки з Придністров'я проти України була обнулена до кінця весни 2022 року - коли стало зрозуміло, що російські війська до "республіки" не можуть настільки наблизитись, щоб надати їй підтримку у разі її вступу у війну. А саме Придністров'я має дуже обмежений військовий ресурс, а тому, у разі вторгнення в Україну, було б швидко розгромлено. З тієї ж причини з того часу втратили актуальність і прогнози про російський морський десант в Одеську область.
Щодо наступу з боку України на Придністров'я, то з цим було і є дві проблеми.
Перша – небажання молдавського уряду давати дозвіл на військову операцію, без якої вона неможлива (Придністров'я – міжнародно-визнана територія Молдови).
Друга – відсутність достатніх резервів у ЗСУ для проведення операції. Сил Придністров'я (з урахуванням російських та місцевих військових, силовиків та резервістів це до 30 тисяч осіб) недостатньо для атаки проти України. Але в обороні вони можуть стояти довго, відволікаючи великі українські резерви, що загрожує найважчими наслідками для основного фронту, де солдатів не вистачає.
Теоретично, Київ може знехтувати цими ризиками і зважитися на операцію в Придністров'ї заради інформаційно-політичного ефекту з розрахунку на швидку перемогу ("Курська операція-2").
Але поки що немає ознак, що зміниться позиція Молдови. Кишинів має спокійні стосунки з Тирасполем і сильно боїться війни. Переконати президента Санду міг би тиск Заходу. Але США поки що не демонструє готовності йти на ескалацію з РФ (сигнали йдуть, швидше, рівно зворотні), а Європа, як показав провал репараційного кредиту, не має у своїх лавах достатньої єдності навіть для вирішення фінансових питань. А тому не дуже реальним виглядає те, що вона почне системно підштовхувати Молдову до відмаху на воєнні дії у Придністров'ї. Особливо якщо в цьому її не підтримуватимуть США.
