"Партизанський загін із лівим ухилом". Що стоїть за глобальним розколом Заходу
Припинення фінансування Трампом Радіо Свободи та "Голосу Америки" зробило в прозахідних колах у незахідній частині світу приблизно такий самий ефект, як на ідейних комуністів спуск червоного прапора СРСР над Кремлем у грудні 1991 року – аварія основи основ.
В Україні та в середовищі російської опозиції спільною стала думка, що, закривши РС і ГА, "Трамп зрадив демократію", "Трамп зробив те, про що мріяв КДБ СРСР", "Трамп – ворог свободи та союзник усіх автократів планети", "США зрікаються західних цінностей" тощо.
Однак такі коментарі закривають основну причину дій президента США щодо Радіо "Свобода" і не лише. А також суть найважливіших процесів, що відбуваються зараз на Заході.
Головним мотивом, який назвав Білий дім щодо причин припинення держфінансування цих медіа – засилля там "ліваків" та прихильників Демпартії США, у роботі на яку адміністрація Трампа фактично звинуватила фінансовані американським урядом РС та ГА.
За даними ЗМІ, рішення дозріло після того, як призначена Трампом керівницею Агентства США з глобальних медіа Кері Лейк безрезультатно спробувала виправити "лівий ухил" у їх редакційній політиці. Тому й вирішили покінчити із "пропагандою Демпартії" радикальними методами.
І це ключовий момент, який показує, що насправді зараз найважливіше для Трампа – це внутрішня боротьба в Америці та на глобальному Заході загалом між правоконсервативними колами, фактичним вождем яких став президент США, та лівобільною елітою, яка донедавна керувала Штатами, а зараз зберігає владу в найбільших країнах Європи. Як сказав віце-президент Венс, виступаючи в Мюнхені, головні вороги для західних цінностей знаходяться не в Росії, і не в Китаї, а всередині Європи.
"Загроза, яка мене найбільше турбує щодо Європи, - це не Росія, не Китай і не якийсь інший зовнішній актор. Це загроза зсередини - відступ Європи від деяких з її фундаментальних цінностей, цінностей, що поділяються зі Сполученими Штатами Америки", - заявляв Венс.
І те саме вірно і для ліволіберальних еліт – для них протистояння з Трампом і "правим поворотом" на Заході стає головною метою, яка затьмарює всі інші.
Обидві сторони звинувачують одна одну у "зраді західних цінностей" та у "відступі від демократії". Ліберальні кола називають прихильників Трампа "фашистами" (а таких як Ілон Маск - "технофашистами"). Прибічники Трампа звинувачують лібералів в "узурпації влади" та в "диктатурі глибинної держави", наводячи як приклад усунення від виборів у Румунії найпопулярнішого кандидата.
В Україні довгий час не надавали великого значення загостренню внутрішньополітичної та ідеологічної боротьби у США та ЄС, вважаючи, що це все не стосується засад геополітики Заходу, його відносин з Україною та Росією, вірили, що "двопартійна підтримка" залишиться незмінною.
Але вийшло інакше.
Внутрішні сперечання США та ЄС різко загострилися на тлі загальної кризи західної економічної моделі, яка поступово ставала неконкурентоспроможною порівняно з великими незахідними країнами, що призвело до деіндустріалізації та наростання економічних та фінансових дисбалансів. Це ж наклалося на зростання невдоволення у західних суспільствах політикою щодо міграції та радикальної гендерної/ЛГБТ-повістки. Чим і користувалися праві рухи, серйозно зміцнивши свої позиції. Перемога Трампа стала найважливішим елементом цього процесу. Але зростання правих іде й у ЄС.
На такому тлі ліволіберальні еліти зробили ставку на перетворення Європи на ідеологічну "фортецю" на шляху "правого маршу" і фактично почали повномасштабну конфронтацію з Трампом.
І саме логіка цього протистояння, а не геополітичне суперництво із незахідними країнами на кшталт Росії та Китаю, зараз є для обох таборів визначальним у їхніх діях.
Приблизно як для червоних і білих під час Громадянської війни у Росії головним було протистояння друг з одним, а чи не з якимось зовнішнім ворогом.
Так і зараз Трамп намагається налагодити відносини з Росією, щоб досягти завершення війни в Україні та намагаючись посилити свої позиції у конфронтації з лібералами. А в Європі вже лунають голоси про необхідність створити "спільний фронт" із комуністичним Китаєм для протистояння Трампу.
Напруження внутрішньої боротьби всередині Заходу зараз небачене з часів 20-30 років минулого століття, коли Європа стала полем битви між комуністами, нацистами, соціал-демократами, консерваторами.
І це, повторимося, і визначає багато дій як Трампа, так і європейців, які з боку здаються не дуже зрозумілими та нелогічними. Наприклад – закриття Радіо "Свобода" чи "Голосу Америки". Їхні захисники кажуть, що таким чином Трамп позбавляє США елементів "м'якої сили". Але для Трампа зараз набагато важливіше ліквідувати, як заявлялося у статті, яку процитував Білий дім, пояснюючи мотив припинення фінансування "Голосу Америки", "повний гордині партизанський загін, що відбиває лівий ухил".
Також абсолютно нелогічно і навіть самогубно виглядає нарощувана конфронтація Європи з Трампом. Європа, де останнім часом постійно заявляють про загрозу війни з РФ, не може самостійно забезпечити свою безпеку без "ядерної парасольки" США (тим більше, що Трамп та його адміністрація постійно підкреслює, що з НАТО виходити не збираються). Європа має величезні фінансові проблеми, які гонка озброєнь може тільки посилити. Для Європи американський ринок збуту є ключовим, і його закриття через мита може стати сильним ударом по європейській економіці.
У таких умовах європейці мали б, за логікою, якомога тісніше взаємодіяти з Трампом. У тому числі і йти слідом за ним і українським треком.
Але поки що спостерігаємо іншу картину. Риторика європейських політиків щодо США стає дедалі конфронтаційнішою (як і риторика Вашингтона щодо ЄС). Пояснення все також – для європейських ліберальних еліт завдання ослаблення Трампа бачиться на даному етапі основним (розрахунок на те, що у президента США рано чи пізно почнуться внутрішні проблеми в самій Америці, які його зруйнують).
Чим вся ця "громадянська війна Заходу" закінчиться - ніхто сказати поки що не може.
Але для України важливо розуміти, що багато дій, які зараз роблять щодо неї США та ЄС, зумовлені логікою внутрішньозахідного протистояння, а не бажанням якось допомогти.
Це вже було видно по тому, як суперечка в Білому домі використовувалася багатьма силами в Європі та всередині США для дискредитації Трампа. Україна від цього нічого хорошого не отримала – невдовзі американці заблокували постачання зброї та відновили їх лише після згоди Києва на припинення вогню.
І коли європейці будуть говорити Зеленському, що "потрібно з Трампом бути жорсткішим, ми тобі все дамо і ти зможеш протриматися навіть без США" завжди слід задуматися - навіщо вони це говорять. Чи справді вони готові чимось суттєвим допомогти Україні, чи просто намагаються зірвати мирне врегулювання, щоби не дати Трампу заробити очки на завершенні війни?
До речі, не дуже зрозуміло, як розвиватимуться події і всередині самої Європи. Чи зможе вона витримати конфронтацію зі США і чи не вирішить для посилення своїх економічних (і не тільки) позицій зблизиться з Москвою ще тісніше, ніж Трамп?
Логіка громадянської війни іноді може підштовхувати сторони, що протистоять один одному, до дуже несподіваних союзів.
У будь-якому випадку, поки на Заході наростає внутрішнє протистояння і поки одна з протиборчих сторін не перемогла іншу (або поки вони не укладуть між собою світову), говорити про "глобальний Захід" як єдину геополітичну силу, яка узгоджено діє, керуючи світовими процесами, вже не доводиться.
І в якому стані вийде Захід з усіх цих подій поки що вкрите "туманною громадянською війною".
