Чи допоможе Європа Зеленському у конфлікті з Трампом?
Те, що суперечка Зеленського з Трампом зіграла сильно на користь Путіна, оскільки поставила Україну на межу розриву відносин із найбільшим партнером (США), відучора активно пишуть західні ЗМІ. Писала про це і "Страна".
Але ще одна велика користь для Кремля полягає у тому, що своїми діями Зеленський провокує поглиблення конфлікту між США та Європою. Відносини всередині Глобального Заходу і так вкрай непрості. А конфлікт Зеленського з Трампом, який спонукав багатьох європейських лідерів зайняти позицію на підтримку Києва (і отже, проти Вашингтона), став сильним додатковим чинником роздратування.
На додаток, не виключено, що Зеленський цю напругу ще більше посилить, спробувавши заручитися підтримкою Європи, налаштовуючи її проти Трампа в дусі вчорашньої заяви Каї Каллас "вільному світу потрібен новий лідер".
Також учорашній конфлікт провокують розкол усередині США. Багато демократів та близьких до них ЗМІ підтримали Зеленського. Тоді як республіканці (включаючи тих, хто досі виступав за підтримку України на кшталт Грема і Волкера) різко його засудили.
В українській блогосфері вже поширюється з цього приводу радісні очікування на кшталт "американці побачили, що Трамп - це "відстій", а Зеленський герой, тому вони тепер змусять Білий дім продовжувати підтримку України чи влаштують Трампу імпічмент чи згорнуть через Майдан".
Але чи виправдаються ці очікування?
Почнемо із ситуації всередині Америки. Україна завжди була далеко не в пріоритеті уваги американських виборців і навряд чи вони будуть надто обурені тим, що Трамп припинив витрачати на Україну гроші платників податків. І тим більше навряд чи вони зберуться через це на Майдан, ризикуючи розв'язати у своїй країні громадянську війну. Інше питання, що спроби Зеленського зіграти на внутрішньоамериканському протистоянні (якщо вони продовжаться і посиляться) можуть призвести до вкрай жорсткої реакції Білого дому щодо української влади.
Щодо тиску на Трампа, то після вчорашніх подій повністю обнулено головний аргумент, який йому наводили прихильники продовження підтримки України: "не можна допустити, щоб Україна перетворилася на новий Афганістан. Це буде великою ганьбою для Трампа, покаже слабкість і його, і Америки".
Після перепалки у прямому ефірі та після відмови Зеленського від вибачень, "афганський сценарій" (тобто поразка України у війні) для Трампа буде не "ганьбою" і не "демонстрацією слабкості", а навпаки - приводом показати всьому світу, що буває з тими, хто його не слухається і йому перечить. "Ганьбою" для нього швидше стане продовження допомоги Україні після того, як Зеленський вступив з ним у публічний конфлікт, а потім ще й відмовився вибачатися.
Тепер перейдемо до Європи. В Україні популярна думка, що після суперечки у Вашингтоні європейці, які й до того Трампа не любили, жорстко стануть на бік України, сформуючи антитрампівський альянс. Причому не виключено, що на чолі із Зеленським.
Однак це твердження, м'яко кажучи, вкрай спірне. Європа, очевидно, не готова до повного розриву зі Штатами. Вона не готова брати на себе відповідальність за безпеку без участі США. Лондон та Париж бояться навіть миротворців в Україну посилати після закінчення бойових дій без гарантій їхнього захисту з боку американської армії.
З американцями у Європи багато питань, які для неї значно важливіші за українські справи. Це і торгівельні відносини (загроза введення мит), і витрати на оборону, і загалом відносини всередині НАТО. Тому вкрай малоймовірно, що задля підтримки Зеленського європейці будуть готові ставити під ризик відносини зі США.
Також у Європі, на тлі закликів до миру з боку Трампа, посилюються позиції тих, хто виступає за якнайшвидше завершення війни в Україні та примирення з РФ. І це не тільки Орбан, Фіцо або позасистемні сили на кшталт АдГ. Бажання відновити імпорт російського газу висловлюють, наприклад, і німецькі промисловці.
Так, у політичних колах Європи ще сильна точка зору, що європейцям потрібно затягувати війну в Україні, бо якщо вона закінчиться, то "Росія відразу нападе на ЄС".
Однак ця позиція дедалі більше піддається критиці.
Оскільки у разі припинення американської підтримки Києва і, тим більше у разі розриву відносин Європи з США через небажання української влади та європейців сприяти Трампу у справі встановлення якнайшвидшого миру в Україні, загроза безпеці для ЄС лише посилиться. Росія у такому разі може здобути перемогу у війні, а без американської підтримки європейці навряд чи зможуть протистояти росіянам у разі прямого конфлікту.
Тому й лунають заклики до європейських лідерів: не чинити опір миротворчим зусиллям Трампа, а, навпаки, підтримати їх, добившись припинення вогню в Україні та не допустивши, таким чином, ні розгрому ЗСУ, ні розриву відносин із США.
У будь-якому випадку важливість відносин з Америкою для Європи набагато вища, ніж з Україною.
І, в цьому плані, фраза Трампа про те, що на руках у Зеленського мало козирів не така вже й далека від дійсності.
По суті, козир у Зеленського на руках зараз лише один – це боєздатні ЗСУ. Але наскільки довго вони збережуть боєздатність у разі припинення американської військової підтримки та за умов туманних перспектив збільшення європейської підтримки – питання відкрите.
