Зірвати переговори. Що означають заяви про "зраду України" після дзвінка Трампа Путіну?
Інформаційна атака з боку західної "партії війни" на Дональда Трампа через його намір розпочати негайні переговори щодо якнайшвидшого завершення війни в Україні зрозуміла.
У неї два адресати.
Перший - сам Трамп, якого в ході цієї кампанії малюють слабаком і новим Чемберленом, який піддався Володимиру Путіну і вже програв Україну. Очевидно, у цьому випадку "партія війни" намагається грати на самолюбстві президента США, щоб він у результаті скинув переговори з Москвою і зайняв жорстку позицію щодо РФ.
Другою адресою є Володимир Зеленський, якого таким чином підштовхують до того, щоб він відмовив Трампу у запропонованому форматі угоди, яка, ймовірно, може полягати у зупинці війни по лінії фронту, відмові від прийому України до НАТО, але при цьому у продовженні західної підтримки у вигляді поставок зброї з боку США та після завершення бойових дій в обмін на доступ. Як ми вже писали, українська влада не хоче закінчувати війну на таких умовах, які майже повністю суперечать їх недавнім закликам. Однак під натиском Трампа Зеленський може здригнутися та прийняти запропоновані Вашингтоном умови. Щоб цього не сталося і щоб підштовхнути Зеленського на відмову від угоди, і запускають тему підготовки Трампом нової "мюнхенської змови" та "капітуляції" України. Глава європейської дипломатії Кая Каллас уже каже, що Європа підтримає Україну, якщо та відмовиться від запропонованої мирної угоди. А британські ЗМІ прямо радять Києву продовжувати війну, навіть якщо Трамп відмовиться надавати американську допомогу з розрахунку на те, що запасу міцності вистачить ще на півроку.
Чи вплине це на Трампа, невідомо. Поки що не дуже схоже, що він готовий за своєю ініціативою зупинити вже запущений процес переговорів – хіба що не знайде порозуміння з Путіним і увійде з ним у клінч.
А от щодо Зеленського, то "партія війни" штовхає його на вкрай ризикований крок. Відмова Трампу означатиме великий ризик припинення будь-якої американської допомоги, причому війну закінчено не буде. Якщо запасу міцності вистачи навіть на півроку, то що далі? Стратегічно Україна у військовому відношенні опиняється у програшній ситуації. І в результаті переговорна позиція Києва (а, отже, і умови завершення війни) виявиться суттєво гіршою, ніж зараз.
Також варто відзначити парадокс: головними супротивниками якнайшвидшого завершення війни виступають європейські політики. Хоча саме вони мають насамперед бути зацікавленими у швидкому припиненні бойових дій за описаною вище схемою (зупинка війни по лінії фронту при продовженні підтримки зброєю та збереження ЗСУ як потужної бойової сили).
Можна знайти аргументи, чому певним силам у США вигідне продовження війни: збільшення замовлень для ВПК, посилення залежності ЄС від Вашингтона, включаючи збільшення закупівель європейцями американських нафти, газу, зброї та інших товарів, запобігання покращенню відносин Європи з Росією та Китаєм, зниження конкурентоспроможності європейських конкурентів тощо. Але навіщо продовження війни європейцям аргументи знайти важко.
Війна йде під боком ЄС, постійно погрожуючи перекинутися на Західну Європу, що вже враховується в інвестиційних рішеннях. Війна призвела до великих втрат для європейської економіки через припинення закупівель дешевих російських енергоносіїв, спонукає збільшувати європейців військові бюджети за і без того важкого фінансового стану країн єврозони. Загалом війна призводить до величезної кількості ризиків для європейців, різко посилюючи всі наявні проблеми та заважаючи концентруватися на пріоритетних напрямках, насамперед підвищення конкурентоспроможності європейської економіки.
Тоді в чому причина неприйняття європейськими політиками ідеї якнайшвидшого завершення війни?
Якщо почитати статті у західних виданнях, то можна зрозуміти, що причина у чітко озвучених намірах Трампа перекласти основний тягар витрат на підтримку Києва на європейців, а свою участь як в українських справах, так і загалом у європейській безпеці різко зменшити. Саме це й викликало справжню паніку в Європі, оскільки на військові витрати та інше доведеться витрачати величезні гроші: за оцінками ЗМІ, до трьох трильйонів євро, які можна знайти, лише почавши різати соціальні витрати.
Однак якщо США саме таким чином порушують питання, то тоді європейці тим більше мають бути зацікавлені в тому, щоб війна в Україні якнайшвидше закінчилася. Тому що при продовженні війни суми допомоги Україні збільшаться - при дедалі більшому тиску військового чинника на європейську економіку. І навпаки – за якнайшвидшого завершення війни як мінімум витрати на підтримку України стануть меншими. Також завершення війни відкриє дорогу до відновлення торгових зв'язків із РФ, що може позитивно позначитися на європейській економіці. Більше того, нормалізація відносин із Москвою знизить і ризики нової війни на континенті, а отже, необхідність різкого зростання європейських військових витрат за рахунок зменшення "соціалки".
Але поки що європейські лідери продовжують перебувати в рамках логіки "партії війни", намагаючись загальмувати мирний процес. Якщо цього їм не вдасться і переговори про завершення війни в Україні не зірвуться та виявляться результативними, то політика та стратегічний курс ЄС загалом можуть кардинально змінитись.
