Диспозиція щодо війни та миру в Україні. Що зрозуміло?
За останній тиждень із різних сторін було зроблено чимало заяв щодо переговорного процесу.
Обраний президент США Дональд Трамп закликав до негайного припинення вогню, Володимир Зеленський фактично відкинув цей заклик, заявивши, що завершення війни можливе лише після отримання Україною гарантій безпеки, включаючи членство в НАТО. Кремль стверджує, що завжди готовий до переговорів, але лише на умовах стамбульських угод (нейтральний статус України) та "червневих тез" Володимира Путіна (передача Росії контролю над чотирма українськими областями, зняття санкцій з РФ, "денацифікація" тощо). Андрій Єрмак сказав, що Україна зараз до переговорів взагалі не готова. Трамп розкритикував рішення Зеленського та Джо Байдена завдавати ударів далекобійною зброєю по РФ, назвавши його дурним. Але при цьому пообіцяв "не залишати Україну". Емманюель Макрон активно просуває тему введення європейських військ в Україну на лінію розмежування після припинення вогню (якщо таке станеться).
Що це все означає?
Насправді базова диспозиція навколо теми мирних переговорів щодо України, яку ми докладно описували, за останні тижні майже не змінилася. Але здобула значні уточнення.
Українська влада та "партія війни" на Заході (яку представляють Макрон, Велика Британія, "яструби" Республіканської партії та інші) намагаються переконати Трампа не пропонувати Путіну завершення війни по лінії фронту, а продовжити колишню лінію Байдена та підтримати "формулу Зеленського" з виходом на межі 1991 року. Або якщо й пропонувати Путіну мир, то з такими умовами (вступом України до НАТО, наприклад), щоб Кремль гарантовано відмовився, що може мати наслідком різке погіршення відносин Трампа з Москвою та, відповідно, ескалацію у війні. Як аргумент для Трампа використовують крах Башара Асада в Сирії як доказ слабкості Москви. Не виключено, що ЗСУ спробують на одному з напрямків теж провести до інавгурації наступ подібно до вторгнення в Курську область і зробити деякі інші кроки, щоб показати, що РФ не така сильна, як про це багато хто думає, а тому їй не потрібно пропонувати компромісні умови світу і треба воювати далі до переможного кінця.
Незважаючи на публічні заяви Трампа та його соратників, які показують, що у обраного президента США дещо інша точка зору на ці питання (більшість їхніх пропозицій зводиться до завершення війни по лінії фронту та відмови від прийому України до НАТО), у Києві та у західній "партії війни" вважають, що його ще можна переконати. І певні підстави для цього є. Наприклад, якщо вірити ЗМІ, Трамп підтримав ідею введення європейських військ в Україну. Однак поки що це неофіційна інформація. І не очевидно, що Трамп залишить цей пункт у своєму плані, якщо переконається, що він означатиме зрив переговорів з Москвою на ранньому етапі. Та й у Європі немає з цього приводу єдиної позиції.
Але, повторимося, активна робота з обробки Трампа "партією війни" триває. Характерно в цьому плані, що Банкова ніяк не реагує на критику Трампа на адресу Зеленського, на тролінг сина Трампа, не сварить Трампа за пропозицію припинити вогонь по лінії фронту, за що раніше республіканця записували в "агенти Путіна". А навпаки: весь час наголошує, що Трамп за Україну, Трамп не дасть спуску Путіну, Трамп дуже добре ставиться до Зеленського.
Позиція української влади та "партії війни" на Заході – це перша лінія, на яку намагаються налаштувати Трампа.
Друга лінія – це позиція Росії.
Вона складається із двох публічно заявлених пунктів. По-перше, Москва готова до переговорів, але на основі озвучених Путіним у червні умов. По-друге, на думку Москви, Трамп, маючи величезний вплив на Київ та Захід, може їх переконати прийняти умови Путіна.
Щодо тез Путіна (особливо щодо виведення українських військ із чотирьох областей) поширена точка зору, що це або умови, виставлені спеціально для того, щоб їх відкинули, або запрошення до торгів за принципом "проси більше, а домовимося десь посередині".
Однак не можна виключати (і на це багато вказує), що в Кремлі дійсно хочуть переконати Трампа натиснути на Київ та Європу, щоб вони прийняли умови Путіна, озвучені ним у червні. На даний момент це виглядає майже фантастикою. Тому що вимоги до України вивести свої війська з чотирьох областей, а до США та ЄС – зняти санкції такі ж свідомо неприйнятні для Києва та Заходу, як для Москви вимоги України вивести війська на кордони 1991 року та виплатити репарації.
Та й сам Трамп жодним натяком поки що не давав зрозуміти, що готовий розглядати вимоги Путіна.
З іншого боку, напруженість між США та РФ пов'язана не лише з Україною. Є багато інших, навіть більш важливих для Трампа аспектів, як, наприклад, відносини з Китаєм або гарантії недопущення війни між Америкою та Росією – двома найбільшими ядерними державами світу. А тому в такій глобальній грі не можна на 100% виключати жодного з варіантів.
Москва, зі свого боку, також, ймовірно, спробує підштовхнути Трампа, Захід та Україну до руху назустріч "червневим тезам" Путіна. Наприклад, постаравшись домогтися кардинального перелому на фронті чи хоча б на одній з його ділянок або завдавши катастрофічних збитків українській енергетиці.
Втім, судячи з того, що говорить Трамп, сам він поки що схиляється до компромісного варіанту, який не влаштує повністю ані українську владу, ані західну "партію війни", ані Кремль. Тобто завершення війни по лінії фронту, відмова від прийому України до НАТО і, можливо, часткове зняття санкцій з РФ.
Якщо саме на цій позиції наполягатиме нова американська адміністрація, то Банковій, швидше за все, доведеться погодитися з таким підходом, тому що в іншому випадку Київ ризикує опинитися перед перспективою втрати американської допомоги, а, можливо, і перед повним припиненням контакту Вашингтона з Зеленським, що загрожує вже й внутрішньополітичними проблемами для президента України. Навряд чи зможе у такій ситуації зіграти у свою окрему гру та Європа. Як мінімум Німеччина та Італія не будуть проти пропозицій Трампа. А Британія, Франція та Польща навіть якщо й виявляться проти, то лише їхньої допомоги не вистачить для того, щоб Україна змогла тривалий час продовжувати війну.
У такому разі далі все залежатиме від позиції Кремля і від того, чи Трамп і Путін зможуть прийти до якогось компромісу. Сигнали з Москви надходять дуже різні. Там є своя "партія війни", яка вже прирівнює будь-які можливі компроміси до зради та капітуляції. Але є й чимало факторів, які можуть спонукати Кремль піти на компроміси.
Що буде, якщо всі спроби переговорів проваляться і війна продовжиться?
Є два варіанти.
Перший: Трамп може просто вмити руки, сказавши, що зробив усе, що міг задля досягнення світу, а тепер, мовляв, хай вони самі розуміються. Після чого зупинити допомогу Україні або перевести її виключно на принцип купівлі зброї за гроші. Потенційно це украй небезпечний сценарій для Києва. І хоча Трамп заявив, що не залишить Україну, говорив він це у контексті посилення переговорної позиції. Що він робитиме, якщо переговори проваляться, республіканець не уточнив.
Другий: Трамп вирішить натиснути на РФ через збільшення постачання зброї Україні (або хоча б збереження їх на колишньому рівні), посилення санкцій та гру на зниження нафтових цін. Але навряд чи це спонукає Кремль припинити вогонь. Скоріше, війна піде "довгою". У міру затягування війни Україна змушена буде знизити вік мобілізації. Росія, можливо, оголосить нову хвилю мобілізації. Плюс виникне загроза ескалації війни та переростання її у пряме зіткнення РФ та США з ризиком ядерного конфлікту. Сценарій теж для України не дуже добрий. Втім, як і для Росії. Та й для світу загалом.
У порівнянні з такими перспективами варіант якнайшвидшого досягнення домовленостей про припинення війни виглядає, м'яко кажучи, далеко не найгіршим варіантом.
