Втрати ЗСУ – півмільйона, що заважає завершенню війни, чому в Росії падає курс рубля. Підсумки

Аналізуємо підсумки 1008 дня війни в Україні.

Ситуація на фронті

Росіяни суттєво просунулися на кількох напрямках у Донецькій та Харківській областях, свідчить карта Deep State.

Під Покровськом триває спроба обійти його з півдня, росіяни просунулися у Жовтому та сусідніх населених пунктах, а також у кількох ділянках аж до Курахівського напрямку.

Є просування в самому Кураховому, зберігається сіра зона в центрі міста, вказаний контроль РФ над двома будинками там. Українські військові також пишуть про перегрупування РФ і швидкий початок штурму Старих Тернів на північний захід від Курахового.

На південь є просування в "кишені". Український військовий із позивним "Мучною" заявляє, що там практично захоплена Єлизаветівка, а вихід із півкотла вже під вогневим контролем росіян.

На півдні Донецької області росіяни знову просунулися у бік Розливу - до траси на Кураховому, що йде із заходу. Тут близько тижня просування росіяни не мали. Наразі до Розливу залишилося менше чотирьох кілометрів.

Трохи на захід від армія РФ знову просунулась до траси на Велику Новосілку з боку Богатиря.

На півночі, в Харківській області, росіяни просунулися в Кругляківці на південь, а також розширили свій плацдарм на лівому березі річки Оскол на північ від Дворічної.

При цьому деякі українські військові у своїх пабликах повідомили, що плацдарм від росіян уже зачищений, проте інші джерела поки що цього не підтверджували.

Кидок на Дніпро та втрати ЗСУ. Військові перспективи

Росія може спробувати захопити частину Дніпропетровської області, пише американський Інститут вивчення війни.

Також "російські військові можуть використовувати обмежений поступ до Дніпропетровської області, щоб створити умови для майбутніх операцій з військової окупації Дніпропетровської області та інших регіонів східної та центральної України у довгостроковій перспективі".

Раніше ми розповідали, як прорив РФ біля Великої Новосілки може призвести до проблем для ЗСУ на всьому південному фронті, включаючи наступ РФ у бік Дніпропетровської та Запорізької областей. Зазначимо, що зараз від позицій РФ у Новодарівці до кордону Дніпропетровської області залишилося трохи більше ніж сім кілометрів.

Судячи з неодноразових заяв західних медіа та чиновників, головна проблема для України зараз – кількість особового складу. Причому сьогодні вийшла стаття, в якій заявляється, що втрати ЗСУ в кілька разів вищі за офіційно декларовані.

Щонайменше 60–100 тисяч українських солдатів загинули під час війни з РФ, ще близько 400 тис. були сильно поранені та більше не можуть воювати, пише The Economist. Видання вивчило різноманітні джерела з метою спробувати встановити втрати ЗСУ. Росія ж, за даними західних розвідок, втратила до 200 тисяч вояків загиблими.

Нагадаємо, Зеленський у лютому говорив, що на фронті загинуло 30 тисяч українських військових. Вже тоді зарубіжні журналісти засумнівалися у цих даних. Тепер же, за їхніми даними, безповоротних втрат – тобто тих, хто більше не повернеться на фронт – щонайменше півмільйона людей.

При цьому той самий The Economist нещодавно писав про те, що 10% від усієї української армії перебувають у СЗЧ.

Про те, що втрати вищі, ніж офіційно заявляється, говорять і оповідання українських військових. За словами командира роти безпілотників Андрія Оністрата, у Торецьку щонайменше 500 осіб "зникли" під час ротації - коли 95-ту бригаду в місті змінювали на 150-ту.

У момент ротації до тилу 95-ї бригади увійшли до півтори сотні росіян. Командування бригади, яка мала її змінити, надіслало на позиції чотири бронемашини, які мали проїхати повз захоплені позиції. "Чотири броньовики, мінус 40 людей. Вони зникли. Їх не те що не супроводжували. І вони зникли", - повідомив Оністрат.

На другий день "ситуація повторюється". "Коротше, десять днів мінус 500 людей", - розповів військовий, маючи на увазі, що ці люди загинули чи потрапили до полону.

Крім проблем з особовим складом, українські військові вчора писали про проблеми з озброєнням – зокрема, з мінами, багато з яких виявилися бракованими.

Адміністрація США, що йде, намагається ці проблеми в час, що залишився, згладити. Держсекретар США Блінкен учора побував на зустрічі міністрів "Великої сімки", де заявив, що у Байдена забезпечать Україну всім для продовження конфлікту у 2025 році - або ведення діалогу про мир "з позиції сили", якщо до нього дійде.

Він також висловив упевненість у тому, що підтримка країн Європи щодо України збережеться навіть після приходу до влади Трампа. За його словами, "Сімка" також на фінальному етапі виділення Києву кредиту на 50 мільярдів доларів.

Крім того, Байден до свого відходу хоче отримати від Конгресу ще 24 мільярди доларів для військових поставок Україні. Про це із посиланням на джерела пише видання Politico. Такий запит він негласно направив до Конгресу.

Звернення Байдена можуть розглянути у грудні. Щоправда, як пише видання, шанси на затвердження невеликі – обидві палати Конгресу контролюють республіканці. Але навіть у разі твердження, на українському полі бою допомога позначиться лише у віддаленій перспективі.

Як кажуть джерела, Білий дім розраховує, що $16 млрд. конгресмени погодяться виділити на поповнення американських запасів. Тобто більшість асигнувань взагалі України не торкнеться. А ще $8 млрд у Білому домі просять виділити по лінії Ініціативи сприяння безпеці України (USAI). Вона не передбачає швидкого надсилання допомоги з військових складів. За цією програмою Пентагон укладає контракти з виробниками на виробництво зброї для України.

Незважаючи на те, що шанси на схвалення пакета після перемоги Трампа стали ще меншими, ніж раніше, соратники республіканця вже критикують ідею Байдена. "Це ненормально. Фінансування вічної війни", - відреагував Ілон Маск.

Переговори та мир

Сьогодні голова ВП Андрій Єрмак заявив, що Україна готова до мирних переговорів, якщо вийде на кордони 23 лютого 2022 року.

"Плідні переговори можливі лише тоді, коли всі воюючі сторони мають бажання припинити бойові дії. Крім того, ситуацію необхідно повернути хоча б станом на 23 лютого 2022 року. Це стало б відправною точкою для подальшого врегулювання, оскільки до цієї дати частина України була окупована. Але Росія не виявляє жодних ознак такої готовності, продовжуючи ескалацію", - заявив глава ВП в інтерв'ю шведському виданню Dagens industri.

Нагадаємо, раніше Київ говорив, що готовий до переговорів лише після виведення військ РФ на межі 1991 року. Однак Зеленський нещодавно заявив, що зробити це військовим шляхом зараз неможливо. І тепер Єрмак фактично офіційно підтвердив зміну концепції української влади, заявляючи, що можна розпочинати переговори і з лінії розмежування 2022 року.

Проте, навіть така "пом'якшена" позиція Києва не підкріплена якоюсь позитивною для ЗСУ динамікою на полі бою, яка б дала підставу припустити, що фронт може відкотитися назад на лінію лютого 2022 року. Навпаки – росіяни наступають. І поки незрозуміло, хто і як їх може змусити повернутися до вихідних позицій на момент початку вторгнення. Тим більше, що сама Москва взагалі вимагає передачі їй усієї території чотирьох областей.

Крім того, теза про "лінію 24 лютого" суперечить позиціям одразу кількох глобальних гравців.

По-перше "глобального Півдня", який згрупувався навколо китайсько-бразильського плану зупинення війни на лінії фронту і потім старту переговорів.

По-друге, впливової групи в оточенні Трампа, яка виступає також за зупинку війни по лінії фронту з відмовою Києву вступати до НАТО (активно цю позицію висловлював майбутній віце-президент Венс і, наскільки відомо, її підтримує Маск і ймовірний представник Трампа по Україні Річард Гренелл).

Звичайно, сам президент може після інавгурації підтримати іншу позицію - продовжувати підтримку України в тому ж режимі або навіть її збільшити (така думка також є серед частини республіканців). Але поки що з табору Трампа не йдуть якісь сигнали, що підтверджують такий сценарій. Навпаки - майже всі відомості про можливий план врегулювання, які може запропонувати обраний президент США так чи інакше "крутяться" навколо завершення війни лінією фронту (а не лінією 2022 року) та нейтрального статусу України. Та й у Києві щодо трампівських сценаріїв панує помітна тривожність.

Якщо Трамп зупинить військову допомогу Україні, армія РФ дійде до Дніпра, Запоріжжя та Полтави, заявив екс-глава МЗС Кулеба в інтерв'ю Politico. Він побоюється, що Трамп "посадить Україну на голодний пайок, щоб зробити її слухнянішою, якщо його мирна спроба піде навперейми", що Кулеба вважає цілком імовірним.

"Лінія фронту на Донбасі впаде, і росіяни опиняться біля воріт Дніпра, Полтави та Запоріжжя. Це буде найнебезпечніший момент для України у цій війні", - заявив екс-міністр.

Він упевнений, що Зеленський не підпише мирну угоду, за якою РФ отримує захоплені території, а Україна відмовиться від НАТО. "Російські зберігають Донбас, вони зберігають Крим, жодного членства в НАТО. Чи може Зеленський підписати? Він не може через Конституцію. І тому, що це буде кінець Зеленського в політичному плані", - заявив Кулеба.

Раніше Зеленський заявив телеканалу Fox News, що Україна програє війну, якщо США почнуть скорочувати їй допомогу при Трампі.

Щоправда, є у словах Кулеби певна логічна проблема. За його версією виходить, що у Зеленського воліють "програти війну" і, можливо, втратити ще більше територій - ніж завершити конфлікт нехай і переговорами, але з меншими втратами, ніж вони можуть бути у разі війни в умовах зупинки американської допомоги.

Не зовсім зрозуміло, навіщо українській владі так чинити - з урахуванням того, що населення, судячи з останніх опитувань, дедалі більше схиляється до переговорів і навіть територальних поступок задля зупинення війни. І навряд чи кинеться "зносити" президента, якщо він такий варіант затвердить.

Проте мотив відкидати варіанти якнайшвидшого завершення війни (а якнайшвидше завершення можливо лише з лінії фронту) можуть лежати над військової площині, а політичної. А саме – невизначеністю майбутнього президентської команди після закінчення війни.

За одним із сценаріїв, Зеленський побоюється втратити владу на виборах, які після настання світу доведеться проводити (західні ЗМІ наводять закриту соціологію, за якою Зеленського може перемогти Залужний, але не виключена поява на той час та інших кандидатів).

Також не виключено, що російська сторона може як одна з умов закінчення війни вимагати відходу з влади Зеленського і підписання миру з кимось іншим (на що в Москві вже неодноразово натякали, заявляючи про "нелегітимність" українського президента).

У будь-якому разі укладання миру для України тісно пов'язане з політичним майбутнім її керівництва. І поки воно не визначене в Банковому ключі, можливо, українська влада й надалі наполягатиме на найменш компромісних варіантах врегулювання, які точно відкине Москва.

Щоправда, якщо Трамп поставить питання рубом - чи переговори зі зупинкою війни чи припинення допомоги, простір для маневру у Зеленського може стати зовсім невеликим, оскільки за відсутності американської допомоги умови завершення війни для Києва стануть набагато гіршими, ніж припинення вогню по лінії фронту.

Чому падає карбованець?

Російський карбованець продовжує швидко падати. Вперше з березня 2022 року курс долара на російській біржі перевищив 113 рублів, євро вже вище 119, а юань 15. На завтра курс Центробанку встановлено на рівні понад 108 рублів за долар та понад 113 рублів за євро.

Американське видання Bloomberg вважає, що основною причиною стали нові санкції США проти російських банків. Ці санції поставили під загрозу канали прямого припливу іноземної валюти в Росію, що залишилися, пише агентство.

Рубль почав падати після 21 листопада, коли США запровадили санкції проти 50 російських банків, пов'язаних зі світовою фінансовою системою. До них потрапив "Газпромбанк", який обслуговує платежі за російський газ. "Санкції викликають побоювання, що найближчим часом приплив валюти від експортерів може бути обмежений", - пояснюється у статті зростання попиту на долари та євро.

Усього з початку цього року рубль впав на 16% до долара і на 15% до юаня. За прогнозами аналітиків, наступного року курс рубля може становити близько 120 до долара "через геополітичну напруженість і відсутність у влади стимулів для обмеження курсової волатильності".

Зазначимо, що по соцмережах вже шириться і версія, що таким чином ринок реагує на удари західними далекобійними ракетами по території РФ та обіцянками Володимира Путіна дати жорстку відповідь, що породжує очікування ескалації війни.

Проте російський валютний ринок, хоч і ліберальніший, ніж український (яким фактично вручну управляє НБУ), але ситуацію на ньому теж визначає переважно держава – через Центробанк та держбанки. Тому будь-які коливання там залежать не від психологічного настрою та очікувань учасників ринку, а від економічних факторів, а також від економіко-фінансових потреб Кремля.

Нинішнє падіння не є винятком. Про те, що воно проходить не всупереч волі влади, свідчать і досить скупі, але загалом позитивні коментарі влади. Наприклад, Пєсков сказав, що девальвація не позначиться на житті росіян, тому що вони "отримують зарплату в рублях". Тобто Кремль не бачить (принаймні поки що) для себе велику проблему в девальвації, а навпаки, розглядає її як інструмент для вирішення низки завдань.

Головні їх три.

1. Необхідність вирівняти платіжний баланс і натомість проблем із експортом. Ключова з цих проблем утворилася нещодавно і пов'язана із запровадженням санкцій США проти "Газпромбанку". Через цей банк раніше йшли розрахунки імпортерів за газ. І тепер вони фактично стали неможливими. Не виключено, що згодом "Газпром" і його контрагенти знайдуть спосіб цю проблему вирішити, але зараз вона зменшує обсяг валюти, що надходить до Росії.

2. Бажання підтримати експортерів і натомість високої ставки Центробанку. На цю ставку, а також на вартість кредитів, що випливає з неї, вже давно скаржиться російський бізнес, у тому числі експортери. Тому нинішня девальвація фактично відкрито подається владою як "компенсація" за високу ставку. "Поточний курс рубля сприятливий для експортерів, цей фактор важливіший, ніж рівень ключової ставки", - заявив міністр фінансів РФ Антон Силуанов.

3. Прагнення збільшити прибутки бюджету. Девальвація – традиційний важіль для російської влади для збільшення бюджетних доходів. Чим нижче курс рубля, тим більше рублів від податків з експортерів та митниці надходить до бюджету. Поки йде війна, яка поглинає величезні ресурси, тема збільшення доходної частини бюджету буде для влади РФ найважливішим пріоритетом.

Відносно невеликий зовнішній борг та низька залежність від критичного імпорту робить для влади РФ використання девальвації нацвалюти менш болючим інструментом для вирішення поточних економічних проблем, ніж для багатьох інших країн.

Звичайно, використовувати цей інструмент Москва може не нескінченно, оскільки витрати теж великі. Але іноді російська влада може вдаватися до нього без катастрофічних наслідків для економіки. А тому, ймовірно, протягом найближчого часу рубль можуть чекати і на нові падіння у разі чергових форс-мажорів у вигляді, наприклад, посилення санкцій або падіння цін на експортні товари.

Однак, є й свої витрати, які можуть вплинути і на військові зусилля РФ.

Зокрема, від імпорту комплектуючих залежить російський ВПК (відповідно, ці товари можуть сильно подорожчати, а за ними - і собівартість виготовлення зброї). Також російські волонтери та військові паблики пишуть, що сильно подорожчають і безпілотники, а також екіпірування, значну частину яких становить імпорт.

Окрема проблема – айтішники, значна частина яких після початку вторгнення виїхало з РФ за кордон, але продовжує працювати на виконання російських замовлень. Зарплати, які їм платять у рублях, у валютному еквіваленті значно знизиться. Оскільки вони досить швидко переключиться на замовників і з Росії, то рублеві виплати їм доведеться різко підвищувати. Інакше дефіцит айті-фахівців у РФ (і так чималий), значно посилиться.

Загалом, ситуація зі швидким падінням рубля показує, що війна та її наслідки для російської економіки все ж таки безслідно не проходять. Під час такої масштабної війни саме вона і є завжди головним пріоритетом для влади. У тому числі й щодо фінансування продовження військових дій. Тому всі інші завдання в економіці, соціальній сфері та потреби людей відходять на другий план. І можуть не враховуватись при ухваленні ключових рішень владою. Це добре видно щодо ситуації в Україні, але також, загалом, вірно і для Росії.

Тому завершення війни означатиме для РФ і зміцнення рубля, якщо військові витрати бюджету значно зменшаться і таким чином спаде значне навантаження на економіку.

До речі, в Україні курс долара до гривні також цього тижня підвищується, хоч і далеко не такими темпами, як у РФ – приблизно по 10 копійок на день. На завтра, 28 листопада, курс НБУ становитиме 41,6010 грн/$, що є новим історичним рекордом. Девальвація, на думку опитаних "Країною" банкірів, пов'язана із прагненням влади продати за вигіднішим для бюджету курсом отримані сьогодні від Світового банку $4,8 млрд. Подальша динаміка курсу гривні майже повністю залежить від двох факторів. Перший - чи триватиме війна. І другий – скільки наступного року країна отримає допомоги від країн Заходу. Якщо цей розмір буде меншим, ніж той, що закладений в урядових планах на наступний рік, то уряд буде змушений девальвувати нацвалюти, щоб отримати більше гривні для бюджету.