В очікуванні контрнаступу. Навіщо Путін відвідав окуповану Херсонську область
Президент РФ Володимир Путін відвідав Херсонську область, де, як очікується, може бути основний удар українських військ під час анонсованого наступу.
"Країна" розуміється, що це може означати.
Не виключено, що своїм візитом Путін хотів не тільки зміцнити бойовий дух військ, які там перебувають, а й припинити чутки про підготовку "договірняка", що періодично виникають, яким РФ йде з захопленої частини Херсонської та Запорізької областей (як пішла з правобережжя Дніпра в листопаді минулого року ) в обмін на збереження контролю над Кримом.
Хоча, як уже писала "Країна", достовірність цих чуток і раніше виглядала вкрай сумнівно з урахуванням того значення, яке для РФ має збереження сухопутного коридору в Крим. І з урахуванням проблематичності оборони півострова у разі, якщо українські війська вийдуть до його кордонів та до Азовського моря.
Примітними є й акценти на персоналіях російських генералів, зроблені під час поїздки Путіна. Уродженець Донецької області командувач ВДВ генерал Теплинський (який вважається одним із найздатніших російських воєначальників), як випливає з повідомлень, доповідав Путіну про ситуацію на південному фронті. Це вказує на те, що Теплинський у тій чи іншій якості відповідає за цю ділянку. Раніше, нагадаємо, ходили чутки, що Теплинського фактично відсторонили від командування ВДВ через розбіжності з Герасимовим і повернулися в дію зовсім недавно.
Така сама історія (усунення з подальшим поверненням) була і з генералом Лапіним, який зараз позначений як командувач угрупуванням "Схід" у Луганській області. Тільки проти Лапіна "грало" угрупування, що конкурує з Герасимовим - Кадиров і Пригожин.
Нарешті, також згаданий у повідомленні Кремля командувач угрупуванням "Дніпро" в Херсонській області Олег Макаревич, за інформацією російських воєнків, розглядався на початку року як змінник Теплинського на посаді командувача ВДВ. Таким чином Путін, наголошуючи на особистостях генералів, з якими він зустрічався, можливо, намагається показати, що протиріччя всередині російського командування, що мали місце, вже ліквідовані або, як мінімум, не відіграють серйозної ролі.
