В Ізраїлі продовжує різко загострюватись внутрішньополітична ситуація.
На тлі масових протестів через суперечливу судову реформу, що вилилися в загальний страйк і навіть призупинення рейсів з аеропорту "Бен-Гуріон", прем'єр Нетаньяху (він же Бібі) погодився відкласти ухвалення закону до літа.
"Намагаючись запобігти розколу нації, я вирішив відкласти друге і третє читання, щоб досягти широкого консенсусу", - сказав він у телезверненні.
Після цього профспілки оголосили про припинення страйку, проте протести ще вчора тривали.
Судова реформа уряду Нетаньяху, що викликала невдоволення, розширює повноваження кабміну щодо відбору суддів Верховного суду і обмежує повноваження цього судового органу з ветування законів (зараз суд має можливість блокувати рішення парламенту, якщо вважатиме їх неправомірними).
В останні тижні на вулиці виходили десятки тисяч людей із вимогами скасувати скандальний закон та призначити нові дострокові вибори (Бібі лише переобрали пару місяців тому). Протестувальники перекрили головний в'їзд до Єрусалиму та обступили Кнесет, місцевий парламент.
Інша частина суспільства та еліт захищають судову реформу. Багато міністрів і депутатів від правлячої партії "Лікуд" вимагали її продовження на мітингу правих в Єрусалимі. Вони розповідали, як "еліти" намагаються вкрасти голос народу, а протести "проплачені та замовлені ззовні". У той же час майже два десятки високопоставлених рабинів Ізраїлю звернулися до Нетаньяха із закликом не зупиняти судову реформу та "не піддаватися тиску меншості" на тлі масових протестів.
У відкритому листі уряду йдеться, що "немислимо, коли меншість нав'язує свою думку за допомогою насильства та анархії на вулицях".
Напередодні на знак незгоди з реформою подав у відставку міністр оборони Йоав Галлант, який заявив, що зраїльське суспільство, що обурило, і багатьох військових реформа позначається на боєготовності збройних сил.
Частина ізраїльтян вважає, що уряд, в якому домінують ультраправі та релігійні партії, прагнучи обмежити владу Верховного суду та набути більше впливу на процедуру призначення суддів, відкриває дорогу до диктатури. Інші впевнені, що протести можуть інспірувати противники Бібі як усередині країни, так і ззовні.
Розбиралися, чому спалахнув ізраїльський майдан і які наслідки матиме як для самого Ізраїлю, так і для його зовнішньої політики.
"На межі колапсу"
Новий спалах протестів почався після відставки міністра оборони Йоава Галланта, який звільнився на знак незгоди з реформою, заявивши, що він позначається на боєздатності збройних сил. Демонстранти перекрили велику магістраль у Тель-Авіві, їх розганяли водометами поліція та військові.
Напередодні в ефірі національного телебачення Галлант зазначив, що скандальна реформа викликала в суспільстві гігантський розкол, а також безпрецедентне почуття гніву, болю та розчарування, які поширилися і на армію.
"Це є явною, безпосередньою і відчутною загрозою безпеці держави", - заявив він.
Після цієї заяви Нетаньяху викликав Галланта себе і особисто повідомив, що втратив до нього довіру, і Галлант більше не може очолювати оборонне відомство. Частина членів партії "Лікуд", очолюваної Нетаньяху, підтримали Галланта, інші закликали до його відставки.
До масових протестів приєдналися військові різних підрозділів, у тому числі майже весь склад резерву передової ескадрильї ВПС Ізраїлю та 300 артилеристів.
А голова профспілкового об'єднання "Гістадрут" Арнон Бар-Давид оголосив про початок загального страйку в Ізраїлі.
Протестувальників підтримав президент Ізраїлю Ісаак Герцог, закликав уряд відкликати реформу, що розколола суспільство.
"Заради єдності народу Ізраїлю, заради відповідальності я закликаю вас негайно зупинити цей законодавчий процес", - написав він.
Герцог заявив у телеефірі, що криза поставила країну "на межу конституційного та соціального колапсу".
Противники судової реформи стверджують, що вона є загрозою демократії і може навіть призвести до громадянської війни.
Нетаньягу, у свою чергу, називає антидемократичною нинішню ситуацію, коли суд може обмежувати діяльність парламенту, обраного народом. Уряд наполягає, що ці зміни пропонують необхідну країні перебудову судової влади, що не обирається, яка стала надто могутньою. Лідери кожної сторони звинуватили іншу у спробі державного перевороту.
"Рука Білого дому" та загроза війни з Іраном
Свою роль у паузі у правовій революції відіграв і зовнішній чинник. А якщо конкретніше – то тиск Вашингтона.
Адміністрація США, ключового партнера Ізраїлю, висловила "глибоке занепокоєння" розвитком подій в Ізраїлі, закликавши сторони до компромісу.
Як пише New York Times, на рішення Нетаньяху про призупинення реформи вплинули не лише протести, а й той тиск, який останнім часом чинила на нього американська адміністрація. За інформацією видання, йшлося про найсерйозніші наслідки для двосторонніх відносин у разі "упертості ізраїльського прем'єра".
У публікації звертається увага на незвичайну заяву Білого дому, оприлюднену на тлі масових акцій протесту, які спалахнули після звільнення Галанта з посади міністра оборони. Зазвичай Вашингтон утримується від будь-якого втручання у внутрішні справи країн-союзників, проте цього разу в адміністрації Байдена вважали за необхідне відійти від цього правила і висловити ставлення до того, що називають "правовим переворотом".
Газета також зазначає, що в урядовці були "гранично однозначні", говорячи про можливі наслідки ініційованої урядом Нетаньяху юридичної реформи на демократичний характер держави Ізраїль. Також висловлювалося подив з приводу звільнення Галанта - лише через те, що він публічно висловив свої побоювання у зв'язку з реформою, закликавши зупинити її. Галант, як зазначається у публікації, користується повагою у США та вважається "надійним партнером" у питаннях безпеки (на відміну від Бецалеля Смотрича та Ітамара Бен-Гвіра, які також мають вплив на силові відомства).
Ключовою ланкою у контактах між Єрусалимом та Вашингтоном виступав американський посол Том Найдс. В інтерв'ю для студії Ynet він схвально відгукнувся про рішення Нетаньяху призупинити реформу та розпочати переговори з опозицією про компроміс. Тим самим він повторив позицію Білого дому, раніше викладену в тій самій "неординарній" заяві американської адміністрації.
Найдс дав зрозуміти, що "призом за хорошу поведінку" може стати запрошення відвідати з візитом США, яке таке бажане для Нетаньяху. Однак наголосив, що дату візиту все ще не призначено.
Паузу у просуванні реформи вітали й інших країнах Заходу, де раніше приховували занепокоєння з цього приводу.
Проте, як пише Washington Post, протести завдали довгострокової шкоди інтересам Ізраїлю у сфері безпеки, "включаючи партнерства з дружніми арабськими державами та відносини зі США".
До речі, за даними соціологічного агентства Gallup, яке опублікувало опитування прихильників Демократичної партії США, вперше в історії більшість демократів підтримує не ізраїльтян, а палестинців. Симпатії демократів до Ізраїлю протягом десятиліть коливалися між 50% та 60%. Тепер, за даними Gallup, 49% прихильників Демократичної партії США вже більшою мірою симпатизують палестинцям, і лише 38% - Ізраїлю.
Фоном політичних баталій продовжуються теракти та напади на ізраїльських солдатів.
На тлі ізраїльської кризи експерти попереджають про ризик великої війни на Близькому Сході.
"Фоном політичних баталій продовжуються теракти і напади на ізраїльських солдатів. Це може дати привід для ескалації між Ізраїлем і його головним ворогом і суперником у регіоні Іраном, що відверне ізраїльське суспільство від внутрішніх суперечностей. Тегеран вже поклявся жорстоко помститися Ізраїлю за серію атак іранські військові об'єкти взимку (хоча офіційно відповідальність за напад на себе ніхто не брав)", - каже "Страні" ізраїльський політолог Арсен Заславський.
Але є одне. Масштабна війна потребує згоди або навіть прямої участі Вашингтона.
"Але американці і так глибоко стурбовані загрозою глобальної світової ескалації у зв'язку з подіями в Україні, і до того ж вони протистоять Китаю. І що вони готові до прямої конфронтації ще й з Іраном? Це сумнівно. Але якщо з'ясується, що Іран не зможе дати потужної відповіді на останні атаки, то Ізраїль може вважати, що Іран занадто слабкий і нерішучий, - і почати методично, зі зростаючими частотою і силою, завдавати ударів по іранських військових об'єктах, причому не тільки ядерних, а й пов'язаних з виробництвом ракет і дронів, які ізраїльтяни розглядають як основну загрозу, поряд із ядерними програмами", - сказав "Страні" сходознавець Михайло Шерешевський.
Водночас джерело в дипломатичних колах, знайоме із ситуацією на Близькому Сході, вважає, що протести проти Нетаньяху не увінчують, а зменшують ймовірність масштабних військових дій Ізраїлю проти Ірану.
"Чи може у Нетаньяху виникнути ідея завдати удару по Ірану, щоб потім на правах військового тріумфатори провести потрібну йому судову реформу? Це не виключено. Чи зважиться він на це без згоди США? Вкрай малоймовірно. Чи дадуть американці свою згоду на такий удар, враховуючи внутрішньополітичний контекст і нелюбов Демпартії до Бебі? Навряд чи. За винятком випадку, якщо Іран справді буде близьким до створення ядерної бомби. Тоді ймовірність війни буде не нульовою", - каже джерело.
Імунітет для Бібі
Чому саме зараз спливла ситуація із судовою реформою?
Насправді проблема давня. В Ізраїлі немає Конституції. І немає Конституційного суду. Але при цьому є Верховний суд, на який влада, що обирається народом, ніяк впливати не може. Але який може зупиняти дії будь-яких законів, якщо вони вважатимуть порушенням основних законів Ізраїлю.
Тема про те, щоб обмежити великі права суду обговорювалася в Ізраїлі вже давно.
Але практичної реалізації дійшла лише зараз.
На те є дві причини.
По-перше, нинішній уряд Нетаньяху вважається вкрай правим. У ньому дуже сильні позиції релігійних ортодоксів. У той час як Верховний суд і значна частина ізраїльського істеблішменту (включаючи чиновників) – носії ліволіберальних ідей (тому їх підтримує нинішня адміністрація Байдена). І конфлікт був легко прогнозований. До речі, цим пояснюється і жорстокість протестів. Ізраїльське суспільство зараз дуже розколоте по лінії консерваторів, прихильників традиційних цінностей (які підтримують Нетаньяху) та ліволіберальних кіл. Останні програли вибори, але наразі побачили шанс взяти реванш. Крім того, в їхньому середовищі поширена думка, що якщо правих зуміють підім'яти під себе судову систему, то шансу змінити владу вже більше не буде. Але і релігійні ортодокси побоюються, що якщо зараз ліві переламають ситуацію на свою користь, то їхньому великому впливу та особливому становищу в суспільстві настане кінець.
По-друге, на поширену в Ізраїлі думку, Нетаньяху шляхом судової реформи намагається забезпечити собі імунітет на тлі кримінальних справ проти нього.
Останні два роки в судах розглядають звинувачення на адресу Бібі у хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою. Сам він усе заперечує та стверджує, що став жертвою помсти політичних опонентів.
Після перемоги на виборах минулої осені, знову став прем'єром, Нетаньяху взявся за судову реформу. Є думка, що у такий спосіб прем'єр намагається не допустити, щоб суд міг позбавити його посади.
Суть реформ Нетаньягу полягала в тому, щоб позбавити судову владу можливості впливати на рішення законодавчих та виконавчих органів (ізраїльський Верховний суд може скасовувати закони, які він вважає неконституційними).
Запропоновані поправки передбачали, що будь-яке подібне рішення можна заблокувати простою парламентською більшістю. В ізраїльському парламенті – 120 депутатів. Таким чином, правляча коаліція з більшістю хоча б у 61 голос у Кнесеті могла б безперешкодно приймати чи скасовувати будь-які закони.
Крім того, уряд хотів отримати можливість впливати на призначення суддів Верховного суду, яких зараз обирають самі члени суддівського корпусу.
"Критики закону кажуть, що усуваючи стримування та противаги, що обмежують владу уряду, Нетаньяху перетворює ізраїльську демократію на авторитарний режим. Нетаньяху, навпаки, називає антидемократичною нинішню ситуацію, коли суд може обмежувати діяльність парламенту, обраного народом", - пише ВВС.
Для Нетаньяху нинішня ситуація загрожує відставкою та новими виборами, незважаючи на те, що він пішов назад.
Правляча партія розколота щодо судової реформи, що може підірвати шанси Бібі переобратися у разі призначення дострокових виборів.
"Уряду загрожують внутрішні чвари, які можуть обернутися ще одними виборами для змучених нескінченним виборчим циклом ізраїльтян", - пише Guardian.
Соціологічні опитування пророкують значне ослаблення "Лікуди" на тлі юридичної реформи.
Як пише Ynet парламентський кореспондент Моран Азулай, відповідальність за це покладається персонально на Нетаньяху - як головного локомотива "правової революції".
"Нетаньяху, намагаючись протягнути реформу, найменше думає про "Лікуду", - наводить Ynet слова джерел у партії.
Проведені провідними телеканалами опитування показують, що права коаліція втрачає 10-11 мандатів, а "Лікуд" знижується з 32 до 25 мандатів.
Експерти тим часом говорять про внутрішнє та зовнішнє підґрунтя протестів.
"Є як внутрішньополітичний фактор, коли противники Нетаньяху хотіли б взяти реванш і домогтися дострокових виборів, щоб змістити його з посади, так і зовнішньополітичний. Певну роль міг відіграти Вашингтон, який тисне на Нетаньяху з метою змусити Ізраїль відправити військову допомогу Україні. При цьому Бібі, який хоче зберегти особливі відносини з Путіним, відсторонився від постачання військової допомоги Україні, прямо заявивши, що Ізраїль обмежений у наданні допомоги Україні через домовленості з Росією щодо Сирії.Плюс він раніше підтримував Трампа.А зараз Бібі, його союзники та спонсори покладуть всі сили на те, щоб якщо не Трамп, то трампісти повернулися до влади у 2024 році", - каже джерело в політичних колах Ізраїлю.
Нинішня пауза в "ізраїльському майдані", на думку експертів, не означає, що кризу подолано. Більше того, Ізраїлю може загрожувати подальший розкол у суспільстві.
"Не виключено, що вже очевидний розкол у партії "Лікуд", яку очолює Нетаньяху, а також розкол у правлячій коаліції, де половина партій за призупинення реформи, а інші за категоричне її проведення, неминуче порушить питання про відставку уряду та проведення нових парламентських виборів. У цій ситуації це зовсім не на користь самого Нетаньяху, навряд чи він може розраховувати на повторення свого успіху на попередніх виборах.Є відчуття, що Нетаньяху, якого інакше як "монстром" ізраїльської політики не назвеш, надто переоцінив свою харизму і недооцінив величезну силу опору суспільства, протестуючого спочатку проти судової реформи, а тепер, готового вже позбутися і самого Нетаньягу.Наслідки цього також можуть виявитися непередбачуваними.Ізраїль перегортає зараз чи не найдраматичнішу сторінку своєї історії, не військової, але цивільної.Частина ізраїльтян називають те, що відбувається за демократію, інша лякає країну втратою держави ності, її єврейської ідентичності", - написав у своєму Telegram-каналі експерт з регіону Аркадій Дубнов.
Є думка, що правова революція стала лише лакмусовим папірцем, який виявив ширші розбіжності серед ізраїльтян.
"Усі застарілі проблеми ізраїльського суспільства: зневага меншинами, провальна система освіти, страх і безвладдя в бедуїнському секторі, расизм і постійні загравання з релігійною ненавистю - все вибухає зараз нам в обличчя, причому одночасно. Вибух у громадянському суспільстві важливий і небезпечний у сто разів більше, ніж черговий виток військових дій з фундаменталістським режимом, що править у Газі... На наших очах розвалюється громадянське суспільство, паралельно з чим відбувається армійська операція... У "Хізбаллі" (воєнізована шиїтська організація, яка виступає за створення в сусідньому Лівані ісламської держави щодо зразком Ірану, - Ред.) щасливі.Насралла (лідер "Хезболли", -Ред.) тріумфує.Через розвал ізраїльського суспільства.З точки зору Насралли те, що відбувається є реалізацією його пам'ятного виступу про павукові мережі (мова йде про його виступ у 2000) році, після виходу ЦАХАЛу з Лівану, тоді Насралла заявив у переможній промові: "У Ізраїлю є ядерна зброя і сильна ВВС, але насправді він слабший навіть павутиння"), - написав у своїй колонці ізраїльський журналіст Надав Еяль.
Тиск Вашингтона та новий "вихід" з Ізраїлю
В Ізраїлі думки про Бібі та скандальний закон розділені.
"Одні вважають Нетаньяху без п'яти хвилин диктатором і закликають посадити його. Нетаньяху перебуває під слідством з 2017 року за звинуваченнями в шахрайстві та корупції, йому може загрожувати до 13 років в'язниці. Закон про відміну парламентом рішень Верховного суду може дати йому імунітет від кримінального переслідування та продовжити його перебування у владі. Інші, навпаки, бачать у Нетаньяху запоруку стабільності, а закон, що їх викликав протести, на їхню думку, справедливий, адже, як вони вважають, обраний народом уряд не повинен підкорятися суддям", - розповідає "Страні" Заславський.
"Реформа потрібна і давно. Але ці три місяці показали, про кого йде турбота і куди веде напрямок. Люди проти того, щоб у подальшому закони не можна було б оскаржити і проти того, щоб однобоко крокувати у бік релігії. Тому потрібен компроміс - конституція та відділення релігії", - пише у коментарях у Facebook мешканка Ізраїлю Олена Пол.
Прибічники Нетаньяху звинувачують його супротивників чи не підігравали палестинцям і проводять аналогії з часами розпаду СРСР.
"Дуже нагадує обстановку 1986 року в СРСР. Починалося з "Борис, ти не правий", потім штучним дефіцитами всього. Ті, хто фінансує ліві рухи, напевно розуміють, до чого це може привести. Справа не в реформах. Корумпована судова система боїться за свої місця. Ми втрачаємо країну, віддаючи її пропалестинським лівим організаціям Європи та Америки", - ділиться думкою у Facebook ізраїльтянка Ірина Тульчинська, зважаючи на все, прихильниця чинного прем'єр-міністра.
Паралелі з пізнім СРСР проводить і колумніст ізраїльського видання "Вісті" Володимир Бейдер. Але зовсім в іншому ключі.
"Там теж партія керувала всім. Існували посади і навіть професії, претендувати на які не можна було, не будучи членом КПРС. На будь-яку більш-менш значущу посаду, аж до начальника цеху або заввідділу в газеті, призначалися партійні висуванці - незалежно від особистих якостей, і з часом на всіх ключових постах – від галузевого міністерства до колгоспу чи наукової лабораторії – опинилися вони, в результаті цієї негативної селекції все вирішували і всім заправляли амбітні невміхи з бездоганною партійною репутацією. саме їх компетенції та розумових здібностей.Зрештою, це й занапастило ту країну.Розвал Союзу та падіння цін на нафту на рубежі 80-90-х років її лише добили.Тепер такий же сценарій коаліційні партнери готують Ізраїлю, а щоб прибрати єдину перешкоду на шляху його здійснення, поспішають позбавити повноважень Верховний суд та юридичних радників міністерств. ду від цього отримають", - написав Бейдер.
Деякі ізраїльтяни вирішують емігрувати із країни. 7-й канал ізраїльських національних новин опублікував матеріал про новий "вихід" євреїв з Ізраїлю під заголовком "У міру просування судової реформи деякі критики вважають за краще залишити Ізраїль".
"Ніколи в історії не було такого високого попиту на еміграційні послуги... Еміграція більше не вважається формою соціальної зради в Ізраїлі... Їхати треба зараз, бо в майбутньому переїзд може стати ще дорожчим", - йдеться у репортажі.
Колишній глава фінансової комісії кнесету Алекс Кушнір назвав нинішні події "потрясіннями, яких Ізраїль зазнавав з моменту свого заснування 75 років тому".
"У перші роки існування країна зіткнулася зі значною військовою загрозою, яку можна визначити як екзистенційну. Сьогодні вона стикається з іншою екзистенційною загрозою - загрозою своєї ідентичності як єврейської та демократичної держави. Ця небезпека походить зсередини, від тих, хто називає себе представниками ультраортодоксальної громадськості Ізраїлю... Вони відчувають слабкість Нетаньяху... Коротше кажучи, відділення релігії від держави - єдиний шлях порятунку єврейської держави та єврейської релігії, інакше єврейський народ втратить і те, й інше", - пише Кушнір у колонці на сайті "Вести".
