Б'юті-сфера за кордоном дуже відрізняється від української. Фото: Фейсбук
Б'юті-сфера за кордоном дуже відрізняється від української. Фото: Фейсбук

Наші біженці, які виїхали за кордон, виявилися розчарованими місцевою б'юті-індустрією. Стрижки, манікюр, косметологічні послуги в Європі та Канаді, на їхню думку, гірші, ніж в Україні, і при цьому – дорожчі.

У зв'язку з цим українки бачать перспективи для заняття бізнесом у цій ніші, що багато хто вже й робить, заробляючи непогані гроші.

"За фактом я потрапила начебто на 10 років тому. Для сфери краси тут дуже величезні перспективи. Наші дівчатка, які приїхали сюди, можуть відкрити салони краси, реально класні, як в Україні. І вони матимуть величезний попит. Канадки активно користуються послугами б'юті-індустрії, але тут вона не на дуже високому рівні. Навіть ті ж нігтики", - повідомляє в TikTok українка Аліна.

"В Італії в хорошому салоні стрижка з укладанням коштує близько 100 євро. У перукарні простіше просто підрівняти кінчики волосся можна за 12 євро. Але навіть таку банальну процедуру нормально провести не змогли - постригли криво, без миття голови та укладання - за все це потрібно окремо доплачувати, загалом - ще близько 15 євро. В Україні за 500 -1000 гривень вас обслужать за вищим класом - помиють голову з доглядовою косметикою, пострижуть, зроблять укладку ще й каву запропонують, а в деяких салонах - келих шампанського. За манікюром те саме. Вартість – 50-60 євро, при цьому навіть немає шафи сухої спеки для дезінфекції інструментів. Я не ризикнула робити манікюр у таких умовах. Повернулась додому, в Україну, і вже тут пішла салонами", - розповіла нам Марина, яка кілька місяців жила в Італії, а потім повернулася до Києва.

"Не для кого не секрет, що в європейській б'юті-індустрії все спрямоване, як я називаю, на захист лінощів. Поняття сервісу та гостинності в багатьох салонах геть-чисто відсутнє, якість послуг, м'яко кажучи, середня. Тому наші фахівці користувалися в Європі попитом і до війни. Зараз навіть деякі наші салони краси переїжджають до європейських країн. Наприклад, відкрилися у Варшаві і вже мега-популярні там і демонструють дуже хороші бізнес-результати", - каже експерт ринку б'юті-індустрії Влад Вавілов.

Непогано влаштовуються в Європі та українські майстри, які працюють на себе. Наприклад, косметолог Альбіна, яка зараз живе у Валенсії (Італія), приймає клієнтів вдома, і, як каже вона сама - "коштує черга". У середньому щомісяця вона заробляє близько 2,5 тисячі євро. Хоча спочатку боялася працювати за фахом, вважаючи, що у "просунутій Іспанії буде нікому не потрібна", і навіть хотіла шукати роботу офіціантки.

Втім, є багато нюансів, починаючи з мови та закінчуючи форматом роботи. У багатьох країнах Європи, щоб працювати офіційно, б'юті-майстрам потрібно отримувати місцеві дипломи. Особливо це стосується тих, хто надає ін'єкційні косметичні послуги. Якщо ж працювати вдома, можуть нагрянути перевіряючі та виписати штраф.

Розбиралися, як наші б'юті-майстри влаштовуються в Європі, і скільки вони заробляють на красі.

"Голову не помили, постригли криво"

Б'юті-послуги потрапили до списку головних "розчарувань" наших біженців у Європі. На думку українок, у більшості країн місцеві салони краси явно поступаються нашим, як і якість послуг. При цьому все коштує набагато дорожче, ніж в Україні.

"Манікюр у Німеччині - від 30 євро. При цьому за такі гроші його роблять, як я називаю, у "забігайлівках" - невеликий кабінет, стіл та стілець. Інструменти дезінфікують, просто оббризкуючи їх спиртом, лаки - дешеві китайські. Мені манікюр зробили неакуратно, навіть лак криво завдали. Я, якщо чесно, була шокована", — розповідає нам киянка Руслана, яка зараз живе в Лейпцигу.

Мешканка столиці Марина, яка кілька місяців була "у біженстві" в Італії, розчарована місцевими перукарями. Щоправда, до дорогого салону, де за стрижку потрібно викласти близько 100 євро, вона не пішла. Вибрала звичайну перукарню, де обіцяли підстригти за 12 євро. Але, як виявилося, до послуги не входить ні миття голови, ні укладання. "Майстер просто оббризкала волосся водою, а після стрижки так навіть не підсушила голову. Виявилося, за це потрібно платити додатково - загалом ще 15 євро. При цьому підстригла криво, з одного боку волосся виявилося довшим, ніж з іншого. Якщо чесно, не чекала такого", - каже нам Марина.

Більшість українок, які зараз мешкають у Європі, після експериментів із місцевою сферою краси, кинулися шукати "своїх майстрів" - біженок.

"Оголошень зі стрижок, косметології, манікюру, нарощування вій та інших послуг повно у профільних групах наших біженців у соцмережах. Дівчатка приїхали зі своїм обладнанням, матеріалами, можуть приїхати додому або запрошують до себе. Послуги коштують дешевше, ніж у місцевих салонах, якість на порядок краще", - каже нам Марина.

Майстер манікюру Вікторія Безкоровайна, яка раніше жила та працювала у Києві, але ще чотири роки тому переїхала в іспанський горох Торев'єху, каже, що сама була неприємно розчарована рівнем роботи місцевих салонів.

"В Україні майстри теж різного рівня. Але, якщо у нас зі 100 манікюрниць, мінімум, 50 працюють дуже круто, але в Іспанії таких буде лише 5-10. Тому я легко влаштувалася в місцевий салон, і дуже скоро зібрала свою базу клієнтів Клієнтки-іспанки мені казали: як так, ми звикли ходити на манікюр кожні 10 днів, і на той час нігті вже явно вимагають оновлення. А ваш манікюр через 10 днів - в ідеальному стані. Тому коли я вирішила звільнитися і піти у свій бізнес, господиня салону довго вмовляла залишитися. Була готова навіть не брати свій відсоток за манікюр для постійних клієнтів. В Іспанії школа манікюру значно слабша, ніж в Україні, конкуренція між салонами невисока. Тому українки тут легко влаштовуються на роботу в салони, а багато хто успішно веде свій бізнес. У багатьох іспанців вже склався стереотип – якщо майстер-українка, значить, робить манікюр дуже добре", - розповіла Вікторія.

Ірина Каветцька, косметолог, яка давно живе і працює в Італії (зараз – у Неаполі) вважає, що парадокс європейської б'юті-індустрії (коли і попит на послуги є, і цінники високі, а з якістю та сервісом – проблеми) багато в чому пов'язаний саме із навчанням.

"Щоб працювати офіційно, у тій же Італії, потрібно пройти курс з косметології. Базова частина триває 2 роки і коштує близько 12 тисяч євро. Але після її закінчення ви не можете надавати ін'єкційні послуги ("уколи краси", ботокс та ін.), а вони якраз самі грошові, щоб працювати з ін'єкціями, потрібно відучитися ще два роки, пройти окремий курс і, відповідно, заплатити, базова програма дає ази в професії, після неї ще треба вчитися і вчитися, я до навчання в Італії вже пройшла кілька курсів в Україні і скажу прямо - якби в професії я застосовувала лише знання, які дали на італійських курсах, була б дуже посереднім косметологом, після італійської "бази" треба ще вчитися і вчитися, а це все - гроші. Більшість майстрів обмежуються мінімумом, і, отже, такий самий мінімум потім видають клієнтам, а ті, хто вкладається в навчання, настільки піднімають цінники, що їхні послуги доступні небагатьом, навіть в Італії. І схожа ситуація – практично по всій Європі. Щоб отримати ту якість послуг, до яких звикли українки, потрібно добре пошукати, а ціна буде вищою в рази", - каже Ірина Кавецька.

Багато наших косметологів ще до війни їздили до Європи "підзаробити". Наприклад, киянка Аліна кілька разів на рік виїжджала до французьких Канн.

"Через знайому українку, яка давно живе у Франції, зібрала клієнтську базу. Заздалегідь домовлялися, які послуги потрібні, я приїжджала, і все на місці робила. Отримувала щонайменше вдвічі більше, ніж за такий же обсяг роботи в Україні. Основний попит був на ін'єкційну косметологію - ботокс, гілауронка, біоревіталізація (омолодження шкіри) та ін У французьких салонах цінники на такі процедури просто зашкалюють, наприклад, якщо у нас ботокс коштує 100-120 доларів за одну зону (скажімо, в лоб), то французька косметолог вимагатиме до 500 євро", — розповідає Аліна.

"Можна працювати вдома, поки не спіймають"

З початком війни до Європи поїхали мільйони українських біженців, у тому числі – майстри б'юті-індустрії.

"Тобто у наших майстрів автоматично з'явилися і потенційні клієнти", - каже Влад Вавілов.

Тому багато українських б'юті-майстрів відразу почали давати оголошення в групи наших біженців у соцмережах, і в них буквально відразу ж з'явилися клієнти.

Наприклад, косметолог Альбіна, яка зараз живе у Валенсії (Іспанія), спочатку вважала, що її професійна кар'єра закінчена, і навіть хотіла шукати роботу в ресторані чи прибиранні приміщень.

"Мені здавалося, я тут нікому не потрібна, своїх майстрів вистачає, мови не знаю. Але один пост у Фейсбуці все змінив. Написала, що готова надавати послуги з виїздом до клієнта або в себе вдома, і одразу пішли відгуки. Зараз працюю сім днів на тиждень із повним записом", - каже Альбіна. Вона заробляє 2,5 тисячі євро на місяць "чистими". Чималу частину доходу доводиться витрачати на закупівлю препаратів.

Майстер манікюру зі своєю базою клієнтів цілком може розраховувати на заробіток від 1,5 тисячі євро на місяць і вище залежно від інтенсивності роботи (манікюр вдома коштує близько 20 євро). Приблизно такі ж прибутки у перукарів (наші майстри беруть за стрижки близько 10-15 євро, за фарбування - до 50-100 євро в залежності від складності).

Втім, такий формат роботи — виїзд до клієнтів додому або їх прийом у себе в квартирі дуже ризикований.

Адже зазвичай наші майстри працюють без оформлення, податки не платять. І якщо про це дізнаються перевіряльники, можуть бути серйозні наслідки - штраф у кілька тисяч євро або навіть кримінальну справу за незаконну професійну діяльність та ухилення від податків.

Але, як каже Вікторія Безкоровайна, "це якщо зловлять".

"В Іспанії не сильно за цим стежать. За чотири роки, що я тут живу, не знаю випадків, щоби когось оштрафували за стрижку або манікюр вдома. Я сама оформилася як самозайнятий підприємець тільки після того, як вирішила відкрити свої інтернет- магазин з продажу та обслуговування (заточування) інструментів для манікюрних салонів.Умови для дрібного бізнесу в Іспанії, до речі, дуже привабливі.У перший рік після реєстрації сплачуєш лише 67 євро податку на місяць, на другий рік - 150 євро, на третій 325 євро ( нещодавно податок підвищили на 10%). Якщо бізнес йде нормально, це близько 5% доходу. Щоправда, потрібно платити постійно, незалежно, простоюєш ти чи ні", - розповіла Вікторія.

В Італії, за словами Ірини Кавецької, теж не дуже відстежують майстрів-надомників. "Але ризики, звичайно, є. Якщо, наприклад, сусіди поскаржаться, що до вас часто ходять "гості" і постійно дзижчить фен, то можуть нагрянути контролери", - каже жінка.

Набагато гірше з роботою без оформлення, наприклад, у Німеччині. Де, по-перше, місцеві жителі традиційно уважні до життя сусідів і завжди готові "сигналізувати", якщо, на їхню думку, порушується законодавство. По-друге, активно працюють контролери.

У Польщі перукарі та манікюрниці офіційно можуть оформитися "надомниками" (виїжджати для надання послуг додому до клієнта). При цьому потрібно сплачувати невеликий податок – близько 170 злотих для перукарів та 100 злотих для майстрів манікюру.

Як українським майстрам наводити красу в Європі

Що з офіційною роботою для українських б'юті-майстрів? Зрозуміло, що стартова умова – знання мови. Але є й інші вимоги.

Найскладніше офіційно влаштуватися косметологам.

Ірина Кавецька розповідає, що українських біженок-косметологів охоче беруть у невеликі італійські салони краси, але лише ті, де власники — це вихідці з України чи пострадянських країн.

"Їх беруть без офіційного оформлення, або оформлюють, приміром, адміністраторами або прибиральницями. Платять непогано - близько 2 тисяч євро на місяць. Але знову ж таки постійно ризик потрапити на перевірки. Власник салону-італієць навряд чи візьме на роботу нашого косметолога без італійського диплома", - каже Кавецька.

В Італії, щоб здобути професію косметолога, потрібно закінчити спеціальний курс, який триває 2 роки і коштує близько 12 тисяч євро.

"Після цього можна повністю легально працювати у салоні або відкривати свій бізнес", - каже Кавецька. За її словами, мінімальна зарплата, на яку може розраховувати косметолог в Італії – 2 тисячі євро. Але що вищий рівень, і що більше послуг ви можете надавати, то вищий заробіток. Наприклад, якщо косметолог може виконувати ін'єкційні процедури, то його зарплата становить 4-5 тисяч євро на місяць і вище.

У Німеччині раніше косметологом (без права проводити ін'єкційні процедури) можна було працювати після 2-3 тижневих курсів.

Але на вимогу Федерального інституту профнавчання, кілька років тому законодавство посилили жорсткість, і, як і в Італії, тепер потрібно вчитися два роки. Є як приватні, так і державні курси (на останні можна навіть отримувати стипендію від 400 до 1000 євро на місяць). Можна вчитися за дуальною системою – теоретичну частину проходити у навчальному закладі, а практичну – у салоні-спонсорі, який платитиме невелику зарплату (до 1000 євро на місяць).

Надавати ін'єкційні косметичні послуги в Німеччині можуть лише косметологи з медичною освітою. Для українських фахівців, якщо вони навіть такі мають, медичний диплом треба підтверджувати, для цього потрібно знати німецьку на рівні не нижче С1 і скласти кваліфікаційний іспит.

При цьому, наприклад, у Польщі, косметологу, якщо йдеться про прості базові послуги (маски, процедури) взагалі не потрібно отримувати жодного підтвердження свого професійного рівня. Достатньо, що є салон краси, який готовий взяти вас на роботу. Таких косметологів у Польщі називають kosmetyczka.

Щоб отримати спеціальність або придбати місцеву "корочку" (яка підвищує шанси знайти роботу), можна пройти короткострокові місцеві курси (1-3 місяці, вартість - близько 10 тисяч злотих). Зарплата, на яку може розраховувати "косметичка" у Польщі - близько 1000-1500 євро.

Зовсім інші вимоги до косметолога (kosmetolog), який має право робити ін'єкції, лазерну епіляцію та ін. У цьому випадку потрібний диплом про проходження курсу у вузі на рівні бакалаврату (3 роки) або магістратури (5 років).

Щодо перукарів, то, наприклад, в Італії, їм для офіційного працевлаштування, потрібно отримувати патент, а для цього - пройти курс з професійного навчання, який триває до двох років і коштує від 5 до 10 тисяч євро, залежно від школи. При цьому зарплати перукарів значно нижчі, ніж у тих самих косметологів — 1000-1500 євро на місяць. Але топ-майстри отримують по 3-5 тисяч євро та більше.

У Німеччині перукарі та майстри нігтьового сервісу можуть почати працювати стажистами в салонах краси після коротких курсів, які тривають 2-3 тижні і коштує від 1,5 тисячі євро. При цьому, зрозуміло, треба знати німецьку.

У Польщі перукарі, манікюрниці потрапляють у категорію kosmetyczka. Тобто офіційно влаштуватися на роботу ви можете без місцевих дипломів і не підтверджуючи українські дипломи.

"В Іспанії до майстрів манікюру теж немає жодних особливих вимог щодо освіти. Якщо салон готовий взяти тебе на роботу, значить, можеш працювати", - каже Вікторія Безкоровайна. Те саме стосується перукарів. Салони мають право навчати перукарів самі, тож можуть спочатку оформити українського майстра "учнем".

Тобто найжорсткіші вимоги — до косметологів, особливо тих, які можуть проводити ін'єкційні процедури. Більшість українських фахівців, які навіть мають медичну освіту, не можуть офіційно влаштуватися на роботу без проходження місцевих курсів. Це стосується навіть Італії, Литви чи Польщі, які визнали дипломи українських медиків, і дозволяють їм працювати без процедури підтвердження диплома.

При цьому багато українських професійних шкіл зараз рекламують "дипломи міжнародного зразка", і пропонують нашим майстрам, які поїхали до Європи, проходити онлайн-навчання (деякі курси коштують до 70-100 тисяч гривень), нібито, щоб потім без проблем працювати в ЕС.

Але, як стверджують у школі косметології "Коглядейд", "міжнародними дипломами в Україні називають дипломи, в якому все написано англійською. Насправді в Україні немає шкіл, які видають визнані в ЄС дипломи. Але є ті, хто має партнерів у Європі, і може направляти до них своїх випускників. Після складання кваліфікаційного іспиту вони дійсно мають можливість швидко отримати диплом європейського зразка Europass".

"Бізнес - на своїх"

Українські б'юті-майстри можуть відкрити у Європі свій бізнес – кабінет чи салон краси.

Зазначимо, деякі українські салони вже працюють у Європі. Зокрема, а в Польщі з'явилися G-Bar (у Кракові), Krasivo Project (харківський салон краси, що відкрився у Варшаві), Leo Beauty Club (одеський салон, відкрився у Варшаві).

За словами співвласника Leo Beauty Club Юлії Нікуліної, салон працює в преміум-сегменті, і надає косметичні, доглядові, оздоровчі процедури, перукарські послуги, нігтьовий сервіс та інше.

"У Польщі багато хороших салонів, але такого переліку послуг, як ми пропонуємо, там не було". Більшість майстрів – українці, як топові фахівці одеського салону, так і наші біженці у Польщі.

За словами Нікуліної, основний потік клієнтів – також українці. "Щойно ми відкрилися, з'явився запис на тижні вперед", - каже вона.

Щодо польських клієнтів, то, як зазначає Нікуліна, їхня специфіка в тому, що "доводиться надавати більше інформації, особливо за процедурами, як вони впливають на здоров'я", тоді як українки звикли "довіряти майстру".

Krasivo Project навіть підняв цінник на свої послуги. Точніше, ранжував майстрів за рівнем та послуги топових фахівців тепер коштують дорожче, ніж "пересічних". Також салон набирає персонал - перукарів-колористів на зарплати 1500-2000 євро на місяць. Обіцяють "завантаження на два тижні наперед", корпоративне житло, відсоток від продажу косметики, професійне навчання.

Ірина Кавецька планує відкрити свій салон в Італії. "По-мінімуму потрібно вкласти 30 тисяч євро, а бажано більше, тисяч 50-80. Здебільшого – в обладнання, бо чим більше послуг ти можеш надавати, тим більше заробиш".

Приміром, вклавши в салон як мінімум, мінімум і отримаєш - чистий заробіток навряд чи перевищить 5 тисяч євро на місяць. А якщо інвестувати 50 тисяч і більше, то можна збільшити суму в рази.

За її словами, щоб відкрити свій косметичний салон в Італії, потрібно бути "легальним косметологом", тобто пройти навчання та отримати диплом хоча б за базовим курсом (а це 2 роки та 12 тисяч євро). Але якщо диплома немає, але є гроші, можна взяти на роботу професійного косметолога, а самому стати "директором".

Це поширюється на всі країни, де висуваються жорсткі вимоги до б'юті-майстрів.

При цьому, як зазначає Влад Вавілов, якщо бізнес відкривають українські майстри, які тільки нещодавно живуть у країнах Європи та "не знають менталітету", то вони "можуть розраховувати переважно на своїх", тобто серед клієнтів переважно будуть співвітчизники.

"Коли я тільки починала працювати, іспанки до мене не особливо йшли, хоча на той момент я вже непогано знала мову, і їм подобалася якість. Але для місцевих похід у салон - це не тільки про красу. Багато хто хоче просто побалакати, плюс" своїм "Майстрам довіряють більше", - каже Вікторія Безкоровайна.

Читайте Страну в Google News - натисніть Підписатися