Українська влада та експерти закликає народ готуватися до довгої війни та до посилення військових порядків у країні. Фото: president.gov.ua
Українська влада та експерти закликає народ готуватися до довгої війни та до посилення військових порядків у країні. Фото: president.gov.ua

Українська влада та експертна спільнота останнім часом практично в унісон заговорили про необхідність налаштовуватись на тривалу війну та готується до посилення мобілізаційного режиму, під чим розуміється не лише готовність до ще більш масштабного заклику до ЗСУ, а й посилені вимоги до самого суспільства.

Якщо звести сказане ними докупи, то Україна має почати жити за радянським принципом часів Другої світової війни "все для фронту, все для перемоги!".

Чому про це заговорили, очевидно. Ситуація на фронті, з відсутністю глибоких проривів у ході ЗСУ, що розпочалася ще в червні, показала, що створені в суспільстві завищені очікування швидкої перемоги над Росією на даний момент нереалістичні.

Тому риторика й змінилася.

У той же час, природно, всі пам'ятають, що завищені очікування створювала сама влада. І тепер багато волонтерів, експертів та активістів звинувачують Банкову в тому, що вона своїми легковажними заявами посіяла в суспільстві шапкозакидальні настрої, що призвело до розслаблення суспільства саме в той момент, коли від нього потрібна максимальна мобілізація. Вони закликають зараз терміново переналаштувати українців на довгу війну.

Але чи готові люди переналаштовуватись? І як такий різкий розворот і очікування, що не виправдалися, позначаться на внутрішньополітичних позиціях влади і на стабільності в країні в цілому?

По суті, українське військово-політичне керівництво потрапило в тугішу пастку "завищених очікувань", в якій торік опинилася влада РФ, після того, як "маленька переможна "спецоперація" перетворилася на затяжну бійню із хворобливими поразками російської армії у Харківській та Херсонській областях Підсумком чого став заколот Пригожина.

До яких наслідків проблема приведе в Україні - питання поки що відкрите. У політичних колах поширені очікування серйозних змін у країні восени, якщо на фронті не буде проривів і великих перемог. Але навіть якщо не буде якихось великих потрясінь та дестабілізації, то, у разі затягування війни, посилюється загроза "пасивної деморалізації" суспільства, що може вплинути і на перебіг бойових дій (наприклад, через масове ухилення від мобілізації).

Яку стратегію дій у такій ситуації може обрати влада, аналізує "Країна".

В унісон з активістами

Президент Володимир Зеленський у зверненні до народу від 14 серпня заявив про те, що частина суспільства живе, ніби немає війни, і це добре видно солдатам, які приїжджають із передової до тилових міст. А країна має бути єдиним організмом із воюючою армією.

"Свободу і незалежність здобуває не хтось там... там, на фронті. Це спільна народна справа всіх, хто воює і працює заради перемоги. Все на війні. Україна у війні. І хто не б'ється на передовій, той має допомагати битися. І не в барах, не в клубах, не перегонами на вулицях чи якимось показовим споживанням, а абсолютно конкретною допомогою воїнам – це як мінімум, весь адреналін країни, всі емоції країни, всі сили країни повинні бути там – у боях заради держави. Україна – це головний принцип", - заявив Зеленський.

Теза про поширення режиму воєнного часу на всіх у країні звучала у зверненнях та заявах президента і раніше. Однак цього разу його почали транслювати й інші представники влади, що навряд чи є випадковістю. Примітно, що найчастіше він йшов у зв'язку з іншим важливим твердженням: українці мають приготуватися до довгої війни.

"Скільки ще триватиме війна? Повинні бути чесними. У цій війні шлях до перемоги буде довгим і важким. "2-3 тижні", "до кінця року", "наступної весни" – все це неправда", – написала у своєму Telegram -каналі віце-прем'єр-міністр з питань реінтеграції Ірина Верещук

На її думку, населенню слід "налаштуватися на тривалу боротьбу".

"Громадяни та влада – усі мають налаштуватися на тривалу та важку війну. І лише тоді ми переможемо", – написала віце-прем'єр.

А якщо війна буде довгою, то всі військовозобов'язані мають бути готові взяти до рук зброю. Заступник голови Комітету Верховної Ради з національної безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернев ("Слуга народу") в інтерв'ю виданню "Новини Live" заявив, що у разі затягування та розширення війни мобілізація в Україні може охопити більшу частину - якщо не все чоловіче населення країни.

"В Україні чотири черги мобілізації. І ось четверта передбачає, що на війну підуть усі чоловіки. Зараз ми знаходимося на другій черзі мобілізації… Але сьогодні ми про цей варіант не говоримо. У нас є ресурс стримувати росіян на сході та півдні України", - сказав нардеп.

Подібні заяви влади своєю тональністю разюче відрізняються від попередніх запевнень про швидку та неминучу перемогу України. Досить згадати слова начальника ГУР Міноборони Кирила Буданова, який у вересні минулого року рішуче заявляв, що до кінця весни 2023 року ЗСУ увійдуть до Криму.

Але про довгу війну говорить не лише влада. Останнім часом це стає мейнстримом і серед експертної спільноти, а також серед волонтерів та активістів.

Так, волонтер Роман Донік пише про вкрай розслаблену атмосферу в українському суспільстві, яке вважає, що "гірше вже не буде". На його думку, це негаразд.

"У нас реально дох#ра народу вже вирішили, що більшої біди, ніж була і є вже і не буде. Ну, "шахеди", ракети, до цього всі вже звикли. Он і до КАБ (Коректована авіабомба - Ред. ) Часом звикають, але просто подумайте, що буде, якщо ворог прорве оборону і знову почне окупувати наші міста. Чому мудрий народ вирішив, що цього не може бути? втрати під час цих дій подумали? Ким відновлювати боєздатність бригад, якщо немає нікого? Загроза втратити державу чи ще більшу частину її не минула", - пише Донік на своїй сторінці у Facebook.

За його словами, все суспільство має бути мобілізовано для участі у війні чи допомоги фронту.

"Єдиний варіант, за якого ми переможемо - це реально кожен день робити все з такою віддачею, начебто цей день останній... І все, що відволікає, це зжирає ресурс, який потрібен тут і зараз... Це не працює інакше під час такого масштабу війни", - стверджує волонтер.

Крім того, він закликає переглянути категорії звільнених від призову, серед яких вистачає ухилістів, оскільки, за його словами, скоро "воювати буде нікому".

Відомий волонтер, голова фонду "Повернися живим!" Тарас Чмут поділяє думку, що мобілізація в країні розширюватиметься.

"Ми повинні бути готові, що так чи інакше служитимуть усі", - заявив він в інтерв'ю українській редакції ВВС. З наповненням армії проблеми стверджує волонтер.

"У нас купа людей виїхала, купа людей постраждала від війни. Сили оборони налічують буквально мільйон людей, і все одно людей мало. Тому що настільки велика війна, настільки великі кордони, настільки велика лінія фронту, настільки багато об'єктів потрібно прикривати в тилу і т..д." – каже Чмут.

Про те, що настав час переводити країну на військові рейки повністю, пише і відомий волонтер Марія Берлінська. Вона дорікає владі, що влаштувала суспільству "теплу ванну пропаганди", з якої час вийти і подивитися реалістично на ситуацію. А вона така: Росія має набагато більший людський ресурс, ніж Україна.

"Саме через розслабленість значної частини суспільства на фронті зараз не вистачає цих дронів. А чим менше дронів - тим більше гине людей", - вважає волонтер.

За її словами, "Росія робить ставку на те, щоб грати в довгу, на виснаження, тому що у нас значно менше ресурсу. Це ставка на те, що у нас закінчиться єдиний непоправний ресурс – люди. Ставка логічна".

Берлінська пише, що "час заспокійливої пропаганди минув" і владі потрібно вести з суспільством "серйозну дорослу розмову", пояснюючи, що війна буде довгою, яка виснажує і щоб перемогти в ній, війна має стати всенародною, а кожен українець має стати або волонтером, або бійцем.

Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар також закликав своїх читачів у Facebook "припинити слухати тих, хто розповідає вам рожеві казки. Це не найкращий спосіб подолати стрес, ніж заливати його алкоголем" та "відкинути завищені очікування", які не наближають перемогу, а навпаки.

За його словами, однією з головних проблем для України, що воює, стала відсутність "стратегії перемоги". У Росії вона проста, на думку Пекара: "витримати до того моменту, коли Україна зламається".

"А у нас стратегії немає, тому що звільнення територій – це не перемога, а продовження війни", – пише Пекар.

Пекар також вважає, що суспільству слід підготуватися до затяжної війни.

Але постає питання - а чи готове до цього суспільство?

Бумеранг завищених очікувань

На початку червня соціологічний гурт "Рейтинг" провів виміри настроїв на цю тему. Дослідження показало, що 58% респондентів готові заради перемоги зазнавати труднощів, спричинених війною, кілька років. 11% учасників опитування згодні миритися з ними лише рік, 12% – кілька місяців. Не хочуть терпіти взагалі 11% опитаних, і найбільше таких серед бідних верств населення - 23%.

Ми вже писали, що довіряти соціології часів воєнного часу потрібно вкрай обережно - люди можуть боятися висловлювати свою думку, якщо вона йде врозріз з позицією влади або може дати підставу запідозрити людину в "непатріотичній позиції". Але навіть з урахуванням цих нюансів опитування, як бачимо, показало аж 34% тих, хто не готовий терпіти тривалу війну.

"Суспільство готове жити в нинішньому режимі і чекати на перемогу, сприяти, але за принципом "війна не повинна прямо мене торкнутися". А якщо заклик або якась інша мобілізація, багато хто намагається сховатися або ухилитися якимось корупційним способом. Але поки що ми це бачимо у масштабах невеликих", - каже політолог Андрій Золотарьов у розмові зі "Країною".

На думку політолога Руслана Бортника, у суспільстві, попри нинішні заклики влади, зберігаються і навіть посилюються полярні тенденції: розчарування, втома, спроби виїхати з країни навіть нелегально.

"Непасіонарна частина суспільства, обивателі, сприймає такі заяви та дії негативно. Протестувати, звичайно, заборонено. Але протест виражається й іншими способами. Багато чоловіків усіма правдами та неправдами намагаються виїхати за кордон, когось ловлять на спробах відкупитися від призову. Сам потік. біженців зберігається хоч і не в колишніх масштабах.Я бачив свіжу німецьку статистику: у Німеччині стало ще більше українців.Мій прогноз: рівень підтримки влади, а, можливо, і участі в обороні знижуватиметься через втому, виснаження економічних ресурсів, недовіру до влади та невдоволення її діями через корупційні скандали та досить неефективні рішення, які контрастують з її нинішніми закликами", - вважає експерт Бортник.

Нині ж влада намагається подолати проблему очікувань легкої та швидкої перемоги, яку вона сама багато в чому створила.

"Ми ж чудово пам'ятаємо, як з усіх репродукторів мчало, що мовляв, Росія збирає "чмобиків" і "зеків" і кидає їх на "м'ясні штурми", а її економіці залишилося жити всього-нічого, та й сама вона скоро розвалиться. Цим Суспільство накачувалося досить довго і завзято.В результаті воювати пішли добровольці і тих, кого вдалося мобілізувати.А решта вирішила, що чекати перемоги залишилося недовго, тому на війну можна не звертати увагу.Виник ефект АТО: там десь воюють, а тут життя йде своєю чергою. Влада просто упустила момент, коли можна було легко і повністю перебудувати країну на військовий лад. Надалі вплинула на атмосферу в частині суспільства та гуманітарна політика з її тиском на УПЦ та російську мову", - вважає політолог Золотарьов.

Не такий уже секрет для українського політтусування, що команда Зеленського уважно стежить за амплітудою настроїв у країні та за кордоном, намагаючись реагувати на серйозні вагання. Отже, і на можливе негативне ставлення до переходу до тотальної та тривалої війни (що, очевидно, створює великі політичні ризики для влади) також буде реакція. Питання тільки – яке.

Теоретично реакція може бути кількох типів.

Перша – пошук винних серед військових. У західних ЗМІ вже з'являється інформація про невдоволення політичного керівництва України "неточними" та "завищеними" оцінками перспектив наступу, які Банкова нібито отримувала від військового командування. Що, теоретично, може призвести до того, що, у разі подальшого пробуксування наступу, відповідальним за це оголосять Залужного, відправивши його у відставку разом (або слідом) з міністром оборони Резніковим, під яким уже давно хитається крісло. Чутки такі у політичних колах уже ходять. Але офіційно українська влада розбіжності заперечує, називаючи інформацію про це "російськими скидами". Але навіть якщо Банкова і спробує провернути операцію з відставкою військових, то це питання до влади у суспільстві не зніме, а можливо, й посилить. Тим більше, що сам Залужний може не погодився з такою оцінкою своєї діяльності. У тому числі й публічно. Тим паче, що його вже зараз активно підтримує широке коло опозиційних сил, починаючи від партії Порошенка до численних активістів, пов'язаних із західними структурами. Тому відставка військового командування може не пом'якшити, а посилити дестабілізуючі та деморалізуючі тенденції у суспільстві.

Другою ймовірною реакцією може стати радикальне закручування "гайок" під приводом необхідності "тотальної війни", припинення будь-якої критики дій влади, подальше "множення на нуль" опозиції. Питання, наскільки це зможе зробити влада з огляду на слабкість та неефективність держапарату. А також можливу негативну реакцію на це Заходу.

Третій сценарій - спробувати закінчити війну найближчим часом через поновлення переговорів з Росією (якщо Москва до цього буде готова, а Захід не проти) шляхом заморозки нинішньої лінії фронту, представивши це як перемогу України ("зберегли державність, йдемо в НАТО та ЄС"). ).

Останнє повністю суперечить нинішній громадській позиції влади ( " жодних переговорів до виходу кордону 1991 року " ). Наскільки такий можливий варіант?

"Влада підлаштовуватиметься під мінливі настрої. Бути загнаною в кут і втрачати підтримку вона не захоче. Їй доведеться адаптувати свій курс щодо війни. Ми вже побачили, як змінилася позиція Києва в міру розширення переговорного процесу з країнами Глобального Півдня. За негласною інформацією, На зустрічі в саудівській Джидді українська делегація вже не наполягала на беззастережному прийнятті формули світу Зеленського і виведенні російських військ з окупованих територій як головних умов початку переговорів з Москвою, секретар РНБО Данилов заявив, що порядок пунктів у формулі може бути змінений. вже пам'ятаємо за тими ж Мінськими угодами, що виконати можна і всього півтора пункти, звичайно, не виключено, що це лише прийом з боку ВП, який сподівається таким чином утримати увагу країн Глобального Півдня і залучити їх до своїх проектів. команда Зеленського здатна виявляти гнучкість, коли їй це потрібно – незважаючи на початкову високу планку”, – вважає Руслан Бортник.

Політолог Золотарьов погоджується з тезою про швидку реакцію ВП на зміни в суспільстві, але сумнівається, що влада під їх впливом змінить докорінно свою політику і почне думати, як швидше закінчити конфлікт із Росією.

"Вплинути може лише матеріальний чинник: загрози з боку західних союзників перекрити "кран" із озброєннями та грошима. Все інше не сприймається достатнім доводом, щоб переглянути ставлення до відновлення переговорів після закінчення війни", - вважає експерт.

Підпишіться на телеграм-канал Політика Страни, щоб отримувати ясну, зрозумілу та швидку аналітику щодо політичних подій в Україні.