НЕ РОЗЧИНЯТИСЯ В ІНШИХ
Нещодавно на співбесіду прийшла жінка. 41 рік. Запропонував їй каву. Запитую: "Розкажіть щось про себе?"
Починає розповідати, що її звати, Віра, в неї дві дочки, син. Чоловік працює в автосервісі. Закінчила вуз і так далі... Все про всіх.
"А які книжки прочитали останнім часом?" - пауза. "Музику, яку полюбляєте?" - німа сцена.
Питає розгублено: "А навіщо вам все це?"
Її власне "я", особисті інтереси, повністю розчинилися в інтересах сім'ї, чоловіка. Особистий розвиток зупинився багато років тому.
Фактично з моменту одруження майже нічого нового не було зроблено для себе. Про що говорити з нею крім обговорення можливих робочих моментів?
На всяк випадок уточнюю: " А про що ви розмовляєте із знайомими, друзями? "Як про що?"- відповідає. "Про наших спільних знайомих, про дітей"...
Чомусь пригадався ще один випадок. Наша знайома вийшла на пенсію. Вирішила відпочити. Її діти почали частенько в неї залишати внуків. Через пів року вона подивилася в дзеркало на себе і не побачила там... жінку. В дзеркалі було відображення бабусі. В 55 років то!
Вона швиденько порозпихала дітям внуків. Встановила час прийому і сама зайнялася косметикою. Почала ходити на курси, продавати різноманітні засоби, розвиватися. Життя заграло різнокольоровими барвами. Знову відчула себе ЖІНКОЮ!
Ми живемо - поки розвиваємося, поки щось дізнаємося, опановуємо нові навички, заводимо чергові хобі, а помираємо - коли втрачаємо сенс знову і знову підніматися вгору.
Не забуваймо, ми, насамперед, - соціальні особи. і тільки в оточенні інших - ми стаємо людьми.
Чим більше нам стає років тим більше і швидше наше оточення скорочується, ми починаємо замикатися, часто навіть перестаємо виходити з дому. Потрохи вмираємо для всіх. І тільки новизна привносить в життя певний сенс нашого існування.
До останнього дня залишатися особистістю, яка не розчиняється в інших, а продовжує залишатися яскравою, неповторною, незалежно від віку і матеріального добробуту - засіб продовження нашого активного довголіття.
Гарного усім ранку і вдалого дня!
