Досить багато розслідувань та інших антикорупційних публікацій в Україні побудовано на фіксації фактів незрозумілих зустрічей. Коломойського з Аваковим, Ляшка з Ахметовим та багато інших. Тепер цей ряд доповнився Лещенком з Григоришиним. Чи здатен "фактор рандеву з олігархом" суттєво вплинути на шанси "Демальянсу" - тепер таке питання постало на внутрішньополітичному порядку денному і лише соціологічні дослідження та безпосередні результати виборів нададуть на нього відповіді.
Втім, таким є реальний початок виборчої кампанї-2017, який варто проаналізувати і зробити висновки - як спостерігачам/оглядачам, так і безпосереднім учасникам.
Ще в момент оголошення спільної політичної сили на базі "Демальянсу" 26 червня серед ризиків цієї нової організації я назвав незрозумілий вплив олігарха Григоришина.
Пройшло трохи більше двох тижнів і Сергій Лещенко опиняється в компанії Григоришина в ресторані, про що публічно свідчить екс-лідер київської організації Партії регіонів Горбаль.
Схоже, що і сам Сергій, і його однопартійці недооцінюють ризики, які несуть в собі подібні світські раути. Часто серед політиків зустрічається небезпечну для них думка про те, що будь-який піар - це добре і впливає на упізнаваність кінець кінцем.
Однак, конфлікт інтересів є наявним і беззаперечним. Григоришин є дійсно олігархом із досить розгалуженою системою інтересів в Україні. Незрозуміло без додаткових пояснень, чому він має стояти особняком серед інших типу Коломойського, Ахметова, Новинського, Пінчука чи Кононенка з Мартиненком.
Пан Лещенко більше не журналіст-публіцист, не розслідувач, не спостерігач і, навіть, вже не політик-початківець. Він має розуміти природу ризиків, що виникли і тепер різко збільшились.
Сьогодні він разом із рядом парламентаріїв та громадських лідерів створює політсилу із амбіціями на повноцінну участь в управлінні державою. Надія нації. Генерація нових людей, що ніби не мають наслідувати поведінку українських політичних страусів і ховати голови в пісок під час появи будь-яких публічних питань.
Відповіді Сергія мене особисто не задовільнили.
По-перше, незрозумілий вплив Григоришина на майбутні процеси всередині "Демальянсу" з розряду чуток переходить в розряд беззаперечних фактів, оскільки в тому числі сам Сергій його підтвердив, але розумно і відповідально не пояснив.
Зустріч дійсно була і заявлена мета про необхідність "бачити цільною картину процесів, що відбуваються" - це, погодьтесь, дуже загальна непрозора теза. Під це пояснення ризикує потрапити зустріч Сергія з будь-якою персоною. Нічого не пояснювати - це зручно, але дуже схоже на політиків, яких Лещенко-журналіст піддавав критиці за непублічність і непрозорість.
По-друге, заяви Лещенко-політичного лідера свідчать про наявність для нього табуйованих питань. "Я не збираюсь виправдовуватись з приводу зустрічі із Григоришиним", "я не збираюсь піддаватись тиску суспільної думки" - такі тези навряд чи здатні заохотити подальший діалог народного депутата України, політичного лідера із суспільством та його представниками. Заперечення і протиставлення себе будь-якій суспільній думці навідріз не робить політика сильнішим, а заводить у глухий кут.
Зрештою, сама ця зустріч у ресторані може свідчити і про політичну незрілість одного з лідерів настільки амбіційної політичної сили. Або такі зустрічі варто було потрібно проводити повністю приватно, якщо це продиктовано дійсною антикорупційною необхідністю, щоб чутки залишались чутками, або виходити на повну публічність із зрозумілими заявами і повідомленнями.
Таким чином, виходить, що старт об'єднаного "Демальянсу" отримав серйозне випробування публічністю, від якої віджартуватись чи закритись - зробити собі гірше. На тлі звичайних питань, що постали, про роль і вплив олігарха Григоришина, будь-які ініціативи інтелектуальної платформи з розвитку партійних програм девальвуються. Потенціал і чесність Валерій Пекар і Андрей Длигачперетворюється у наївну мішуру і стає потенціалом прикриття інтересів російського олігарха.
За розвитком і подальшими кроками команди "Демальянсу" буде цікаво спостерігати в цій ситуції. Я, наприклад, не знаю - можливо і справді пан Григоришин серйозно відрізняється від інших олігархів. Можливо, зустрічі з ним дійсно важливі для того, щоб допомогти подолати корупцію в нашій країні та зробити революцію в сусідній Московії. Мені це невідомо, але я готовий сказати, що хочу це знати напевно.
Одночасно із тим ще одна політична сила, пов'язана із Саакашвілі, очевидно, найближчим часом проходитиме випробування публічністю на предмет зв'язків із олігархом Косюком. Отже, ми вступаємо в період, коли нові політичні утворення, що декларують свої принципові відмінності, зіштовхуються із необхідністю доводити відповідність задекларованому чи не щодня.
Звичайно, такі випробовування корегують дискурс та медіаплани, які не включали в себе необхідність пояснювати свої стосунки із різними амбіційними мільярдерами.
Однак, ці позачергові вибори, що відбудуться, швидше за все, навесні 2017 року, повинні будуть підхоплювати державу під час чергового падіння в прірву. Хто її готується підхопити, у яких політичних пропорціях, з якими інтересами та прихованими ризиками політичних залежностей - це все важливі питання, відповіді на які суспільство має отримати завчасно. Дякую за увагу.
